Т-37А

Т-37А — радянський малий плавучий танк (в документах деколи згадується, як танкетка^[1]). У Робітничо-селянській Червоній армії вони призначалися для виконання завдань щодо забезпечення зв'язку, ведення розвідки і бойової охорони частин на марші, а також безпосередньої підтримки піхоти на полі бою.

Т-37А
Тип	плавучий танк
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1933–1945
Оператори	СРСР
Історія виробництва
Виготовлення	1933–1936
Виготовлена кількість	2552
Характеристики
Вага	3,2 т
Довжина	3730 мм
Ширина	1940 мм
Висота	1840 мм
Обслуга	2
Калібр	1 × 7,62-мм танковий кулемет ДТ
Броня	сталева, катана, гомогенна Лоб: 8 Дах: 4 Днище: 4 Башта: лоб: 8, маска гармати: 8, борт: 8, корма: 8, дах: 4
Двигун	рядний, 4-циліндра, карбюраторний, рідинного охолодження 40
Питома потужність	12,5
Підвіска	зблокована попарно, на горизонтальних пружинах тиск на ґрунт: 0,55
Швидкість	шосе: 40 бездоріжжя: 6 (на плаву)
Прохідність	підйом: 35° стінка: 0,5 рів: 1,4 брід: плавучий
Т-37А у Вікісховищі

Т-37А — перший серійний плавучий танк у світі. За радянською класифікацією 1933 «Про систему танкового озброєння РСЧА» був основним танком в класифікації розвідувальний танк.

Танк було створено в 1932 році на основі британського плавучого танка фірми «Віккерс» і дослідних зразків плавучих танків радянського виробництва. З 1936 був замінений у виробництві на більш досконалий Т-38, що виготовлявся на основі Т-37А.

Т-37А масово використовувалися під час вторгнення РСЧА до Польщі в 1939 році й радянсько-фінської війни 1939–1940 років, а також брали участь у боях початкового періоду німецько-радянської війни.

Див. також

• Т-27
• Т-38
• Д-8 (бронеавтомобіль)
• Д-12 (бронеавтомобіль)
• Д-13 (бронеавтомобіль)
• БА-30