Увачан Василь Миколайович

Василь Миколайович Увачан (25 грудня 1917(19171225), стійбище Хрести, тепер Катангського району Іркутської області, Російська Федерація — 7 серпня 1988, місто Москва) — радянський діяч, 1-й секретар Евенкійського окружного комітету КПРС. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1966—1981 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го, 6—9-го скликань. Кандидат історичних наук (1954), доктор історичних наук (1970), професор (1974).

Увачан Василь Миколайович
Народився	12 (25) грудня 1917  стійбище Хрести, тепер Катангського району Іркутської області, Російська Федерація
Помер	7 серпня 1988(1988-08-07) (70 років)  Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	евенк
Діяльність	політик
Alma mater	Інститут народів Півночіd (1937), Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1948) і Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d] (1954)
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	російська[1]
Заклад	Q21644385? і Сибірський державний технологічний університетd
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Увачан.

Життєпис

Народився в родині мисливця-кочівника. Закінчив Єрбогаченську семирічну школу.

У 1934—1935 роках — завідувач відділу Катангського районого комітету ВЛКСМ Східно-Сибірського краю.

У 1935—1937 роках — студент технікуму Ленінградського інституту народів Півночі. Потім навчався в Ленінградському плановому інституті.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1941 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1941—1942 роках — лектор Красноярського крайового комітету ВКП(б), лектор Евенкійського окружного комітету ВКП(б).

У 1942—1946 роках — секретар Евенкійського окружного комітету ВКП(б) з пропаганди і агітації.

У 1946—1948 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1948—1951 роках — 1-й секретар Евенкійського окружного комітету ВКП(б) Красноярського краю.

У 1951—1954 роках — аспірант Академії Суспільних Наук при ЦК ВКП(б). У 1954 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Соціалістичний шлях розвитку народів радянської Крайньої Півночі».

У 1954—1956 роках — викладач Новосибірської вищої партійної школи.

У 1956—1961 роках — доцент кафедри марксизму-ленінізму Сибірського технологічного інституту міста Красноярська.

У березні 1961—1976 роках — 1-й секретар Евенкійського окружного комітету КПРС Красноярського краю.

У 1974 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Соціалізм і народи Півночі».

З 1976 року — радник при Раді міністрів Російської РФСР.

Помер 7 серпня 1988 року. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора (1971,)
• орден Дружби народів (1972)
• дві золоті медалі ВДНГ
• медаль С. І. Вавилова Всесоюзного товариства «Знання»
• медалі
• Заслужений діяч науки РРФСР
• Почесний житель Евенкійського автономного округу (1998, посмертно)