Угринь

Угри́нь — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Угринської сільської ради. До сільської ради належало с. Синякове (нині віднесене до м. Чортків).

село Угринь
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Заводська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060150030011355
Облікова картка	Угринь
Основні дані
Засноване	1427
Населення	831 (на 2021)[1]
Територія	2.8 км²
Густота населення	411.48 осіб/км²
Поштовий індекс	48550
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°58′13″ пн. ш. 25°50′25″ сх. д.
Водойми	р. Серет
Найближча залізнична станція	Шманьківчики
Місцева влада
Адреса ради	48523, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Заводське, вул. Чарнецького, 7.
Карта
Угринь
Угринь
Мапа

Дорога до села із Залісся

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1870)

Куточок відпочинку за селом

Етимологія

За переказами, Угринь заснували угри (угорці), які володіли Галичиною наприкінці XVI столітті. В церковному описі парафії (1926 р.) священик Дмитро Василик стверджував, що село започаткували у XVII ст. угорські колоністи, які згодом змішалися з місцевим населенням. Жителі Угриня займалися рільництвом, тваринництвом, вирощували капусту.

Географія

Розташування

Розташоване на лівому березі р. Серету (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру та 4 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Західною околицею села пролягла об'їзна дорога м. Чортків, складова частина автошляху Луцьк–Тернопіль–Чернівці.

Місцевості

• За селом — хутір, розташований за 2 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 11 жителів.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1101	99.73%
білоруська	2	0.18%
російська	1	0.09%
Усього	1104	100%

Історія

Давні часи

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. У 2012 р. в невеликому скельному ґроті неподалік Угриня археолог Володимир Добрянський знайшов та дослідив рунічні написи германців III—IX ст. У цих написах поєднані повні магічні закодовані слова і символи, що мають сакральне значення. Пам'ятка унікальна, їй немає аналогів у Східній Європі.

Середньовіччя, Новий Час

Перша письмова згадка датована 1427 р.

Відомо, що 1785 р. у селі проживали 709 осіб.

XX століття

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Тадеушеві Потоцькому. За статистикою, в селі у 1900 р. — 1574 жителі, 1910—1711, 1921—1360, 1931—1705; у 1921 р. — 323, 1931—393 двори.

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Михайло Коцюба.

Деякий період Угринь був центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934^[3] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.

Після встановлення у вересні 1939 р. радянської влади органи НКВС у Чортківській тюрмі знищили жителів селя Василя Бегара, Богдана Дутку, Осипа Кобзара, Павла Межиброцького, Северина Штиру; розстріляли в місті Умані на Черкащині Петра Лесіва.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

• Михайло Андрійчук (нар. 1914),
• Іван Андрусів (нар. 1925),
• Захарій (нар. 1903),
• Петро Балакунець(нар. 1920),
• Йосип Бас (нар. 1924),
• Павло Бас (нар. 1911),
• Роман Бас (нар. 1908),
• Євстахій Безпалько (нар. 1911),
• Андрій Богун (нар. 1908),
• Петро Бурдинський (нар. 1919),
• Василь Данилович (нар. 1923),
• Василь Романович (нар. 1925),
• Василь Тимофійович (нар. 1914),
• Володимир Вівчар (нар. 1912),
• Костянтин Вівчар (нар. 1921),
• Петро Гнибіда,
• Роман Гулька,
• Йосип Гут.

В УПА воювали:

• Ганна Балакунець,
• Роман Бегар,
• Володимир Вільхов,
• Марія Вільхов,
• Микола Вільхові,
• Василь Гнибід,
• Іван Гнибід,
• Антін Іванців,
• Василь Кобзар,
• Євгенія Кобзарі,
• Володимир Лесів,
• Євген Лесіви,
• Богдан Липов,
• Володимир Липов,
• Федір Липов,
• Микола Маньовський,
• Петро Маньовський,
• Євстахій Марчин,
• Петро Мельник,
• Іван Плішка («Лис»),
• Ярослав Правецький,
• Василь Ткач («Грім»),
• Григорій Шушка («Шум»).

Період Незалежности

З 11 серпня 2015 року Угринь належить до Заводської селищної громади^[4].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заводської селищної громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[6].

12 листопада 2021 року утворено Угринський старостинський округ з центром в селі Угрині^[1]

Пам'ятки

• Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Стінка «Угринська».
• Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гравітаційні складки.
• карстова печера «Угринь».

Поселення Угринь І

Розташоване в західній околиці села, на високому правому березі р. Серет. Поселення перерізає об'їзна дорога Чорткова. Площа — 5 га.

Під час обстеження виявлено трипільську (V-IV тис. до н.е.) та голіградську культури (ХІІ-VIII ст. до н.е); давньоруський час, ХІІ-ХІІІ ст. У 2011 р. обстежувалося В. Добрянським та у 2013 р. М. Ягодинською та В. Ільчишином.^[7]

Пам'ятники

• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987),
• Тарасові Шевченку (1991),
• пам'ятний знак УСС (1992)
• хрест на честь проголошення незалежності України (1992).

Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни

Пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 869^[8].

Споруджений з бетону в 1985 р. за архітектурним планом І. Маркевича.^[9]

Освіта

Протягом певного часу в селі діяла тривіальна школа (зокрема, у 1871 році), учителем в якій працював Юліан Голодзинський (пол. Julian Głodziński).^[10]

Потім протягом певного часу діяла філіальна школа. Учителями в ній працювали: у 1875 році — Юліан Родзинський (пол. Julian Rodziński)^[11], у 1880 — Мечислав Хімяковський (пол. Mieczysław Chimiakowski).^[12]

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання (від 1865), за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).

У січні 1970 року введено в експлуатацію двоповерховий будинок. У 1970-х роках у восьмирічній школі працювали 12 вчителів, які навчали більше 200 учнів.

У 1990-х роках школа стає дев'ятирічною.

У 2021 році реорганізована у філію опорного навчального закладу «Заводська загальноосвітня школа I-III ступенів»^[13].

Директори: Байрак Зиновій Михайлович, Пастухов Василь Трохимович, Біль Михайло Автанович, Гаврилюк Василь Ярославович, Ільницький Михайло Миколайович, Самолюк Юрій Юрійович, Подоляк Наталія Олександрівна.^[14]

Завідувачі: Наталія Подоляк (від 2021)^[15].

Релігія

• церква Успіння Пресвятої Богородиці (ПЦУ^[16]; 1870; з чудотворним образом Матері Божої «Невтомима поміч»),
• капличка (відновлена 1996 р.; фундатор Тадей Потоцький).

Населення

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018	2021
1574	1711	1360	1705	1005	989[17]	831[1]

Мовні особливості

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані в Угрині:

• босаки — босоніжки
• бурти — сукняне взуття
• жидик — птах, який перед дощем квилить
• закоп'янки — вид чобіт
• карніші — карнизи
• кобрак — тепла безрукавка
• марок — прилад для проведення рядків на полі
• палюшки — галушки з тертої картоплі і борошна
• райтки — штани-галіфе
• сволок — брус, що підтримує стелю
• тирба — суп із кукурудзяного борошна
• шмір — мазут
• япко — яблуко 
• банєчок — чашка
• ябчанка, ябчєнка — зупа з яблук
• ягодянка — зупа із ягід
• балакати — говорити
• восипка — зерно
• путня — відро
• видіти — бачити.

Соціальна сфера, господарство

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.

У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив роботу 1947 р.

Протягом 1960–1980-х рр. функціонував (до розпаювання земель і майна) колгосп; діяв цегельний завод.

До 2021 року функціонував будинок культури та бібліотека, які реорганізували в студію Центру культурних послуг Заводської селищної ради^[18].

Нині діють школа, дитячий садочок, студія Центру культурних послуг Заводської селищної ради (від 2021)^[18], ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.

Відомі люди

Народилися

• Михайло Балакунець (нар. 1930) — різьбяр, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва (художня обробка дерева, соломи, кістки);
• Лев Василик (1921—2002) — лікар, громадський діяч;
• Михайло-Модест Ґнесько (1921—2008) — релігійний діяч, учений у Канаді;
• Володимир Дідик (1903—1981) — громадський діяч у США;
• Іван Ляховський (нар. 1950) — актор, режисер, літератор, заслужений артист України (1991), член НСЖУ (2000);
• Микола Маньовський (псевдо «Соловій»; 1921—1989) — учасник національно-визвольних змагань;
• Володимир Поповський (нар. 1923) — громадський діяч у Австралії;
• Тимотей Починок (1875—1962) — громадсько-політичний діяч у США.

Проживали

• Петро Онищук (1993—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни^[19].

Почесні громадяни села

• Іван Сов'як^[20] (нар. ?).