Узбецькі ханства

Узбецькі ханства — узагальнююча назва трьох^[1] держав, які існували в Мавераннахрі (зараз — Узбекистан) на момент його підпорядкування Російській імперії в XIX столітті — Бухарського (1500–1920^[2]), Хівінського^[3]) Кокандського (бл. 1710–1876^[4]) ханств^[1].

Історія

Наприкінці XV — на початку XVI століття тімуриди, які правили в Мавераннахрі, були витіснені узбецькою династією Шейбанідів. Дві гілки цієї династії утвердилися як правителі Бухарського ханства (1500^[2]) і Хивінського ханства (Хорезма, 1512)^[1].

У 1599^[2] влада над Бухарським ханством перейшла до династії Аштарханідів^[1]. Пізніше, близько 1710 утворено Кокандське ханство як номінально залежне від Бухарського^[4].

У 1747^[2] влада над Бухарським ханством перейшла до династії Мангитів^[1], при яких його стали називати Бухарським еміратом^[5].

У 1804 влада над Хівінським ханством перейшла до династії Кунгратів^[3].

У 1860–1870-ті вся територія узбецьких ханств підпорядкована Російській імперії^[1]: Кокандське ханство в 1876 включено до складу Ферганської області^[4], а Бухарське і Хивінське збереглися як васальні держави^[1]. Ліквідовані після Жовтневої революції^[1], ставши в 1920 Бухарською народною радянською республікою і Хорезмською народною радянською республікою відповідно^[6].

Див. також

• Узбецьке ханство (1428–1468)
• Балхське ханство (1526–1850)
• Бадахшанське ханство (1658–1873)