Українська Народна Самооборона

Українська Народна Самооборона (УНС) — збройні формування Українського Національного Руху Опору, що діяли в Галичині у 1943.

Українська Народна Самооборона
Країна	Українська держава (1941)
Тип	Партизанські загони
Роль	Боротьба проти окупації, Диверсії, партизанська боротьба
Чисельність	До 6000 (жовтень 1943)
Прізвиська	УНС
Війни/битви	Боротьба УПА проти німецьких окупантів
Розформовано	5 грудня 1943
Командування
Поточний командувач	Луцький Олександр Андрійович

УНС була організована на базі груп українського визвольного підпілля. Формування відділів УНС викликане необхідністю захисту українського населення Галичини від діючого у цей час у регіоні радянського партизанського з'єднання С.Ковпака і терору німецької окупаційної влади.

Історія створення

У 1942 р. була створена Школа військових кадрів ОУН «Тигри» (командири: Михайло Федоришин-«Стефаник» та Петро Федун-«Волянський»).

За наказом Романа Шухевича у червні 1943 р. на Станіславщині було створено дві підстаршинські школи:

• «ім. Симона Петлюри» (командир «Степовий»);
• «Беркути» (командир «Чмелик»).

Два вишкільні курені:

• Вишкільний курінь «Чорні чорти» на Яремчанщині (перший командир: Ілько Рачок–«Липей», другий: Микола Яворський–«Козак»)
• Вишкільний курінь «Гайдамаки» на Долинщині (командир Степан Фрасуляк-«Хмель»)

Перші курені УНС

• Перший курінь «Чорні чорти» ім. Є. Коновальця. (Коломийський курінь). Командир: хорунжий Рачок Ілля-«Липей».
  • Сотенні: Яворський Микола-«Козак» ; Гах Дмитро-«Скуба»; Михайло Дарабан «Дон»^[1]. Знаходився поблизу сіл Микуличин і Березина Яремчанського району Станіславської області.
• Курінь «Тигри» (з жовтня 1943 року «Гайдамаки»). Командир: хорунжий Фрасуляк Степан-«Хмель».
  • Сотня «Сіроманці». Командири: Тучапець Андрій-«Верх»,— Карпенко Дмитро-«Яструб». Сотня «Сіроманці» розташовувалася біля гори Чорна Сихла в Болехівському районі Станіславської області.
  • Сотня «Трембіта». Командир: сотенний «Чорнобровий». Сотня «Трембіта» знаходилася в Долинському районі поблизу села Суходіл.
• Курінь «Кривоніс І». Командир: Польовий Омелян — «Шахай». Знаходився в околиці села Либохора біля підніжжя гори Магура, Сколівського району Дрогобицької області.
• Курінь «Кривоніс ІІ». Командир: Шкітак Антін — «Омелян». Розташовувався в районі с. Недільна, Старосамбірського району Дрогобицької області.
• Курінь «Кривоніс ІІІ». Розташовувався біля міста Сянки та річки Сян.

Командир УНС в Галичині

• Луцький Олександр Андрійович-«Андрієнко»: липень-грудень 1943 року (з 5 грудня 1943 УНС прийняла назву УПА-Захід).

Обласні командири УНС в Галичині

• Львівська область. Командир Линда Остап-«Ярема»
• Тернопільська область. Командири Польовий Омелян-«Остап»
• Станіславська область. Командир Белейович Іван-«Дзвінчук»
• Дрогобицька область. Командири Павлишин Лука-«Вовк»

Структура

Формування УНС поділялися на курені (близько 300—400 вояків), сотні (100 і більше стрільців), чоти (30-40 повстанців) та рої (до 10 бійців).

Чисельність УНС

• На середину серпня 1943 року приблизно 2000 чоловік.
• На кінець грудня 1943 року 5000 — 6000 чоловік.

Бойові дії

Проти нацистів та їх союзників

У другій половині 1943 загони УНС провели ряд бойових операцій в районі м. Сколе (18 серпня) та в районі сіл Суходіл та Липовиця (нині Рожнятівський район). Після III Надзвичайного збору ОУН(б) (21-25 серпня 1943) збройні підрозділи українського національного руху Опору в Галичині поділено на дві групи:

• УНС Карпатського краю (Станіславська і Дрогобицька, а згодом Чернівецька область) під командуванням сотника Олекси Гасина
• УНС Львівського краю (Львівська і Тернопільська область) під командуванням сотника Василя Сидора.

Протягом останніх місяців 1943 загони УНС не вели активних бойових дій через запровадження в Галичині (2 жовтня 1943) німецькою владою системи розстрілу десяти заручників за вбивство одного німецького солдата або представника окупаційної влади. Дії УНС у цей період зводились до оборонних боїв проти підрозділів німецької поліції. У грудні 1943 УНС прийняла назву «УПА-Захід».

Проти радянських партизан

У дистрикті «Галичина» до липня 1943 року радянських партизанських загонів не було. Перешкодою організації радянського партизанського руху стала швидка окупація регіону гітлерівцями та їх союзниками, що не дозволило обкомам партії заздалегідь створити підпілля. Але поява Сумського з'єднання радянських партизанів під командуванням Сидора Ковпака у дистрикті «Галичина» викликала занепокоєння серед українського підпілля^[2].

З'єднання С. Ковпака під час свого рейду до Карпат (15 червня 1943 р.) складалося з 4 загонів чисельністю 1838 осіб. мали на озброєнні 1443 рушниці, 384 автомати, 140 кулеметів, 9 гармат, 33 мінометів та 32 протитанкові рушниці^[3]. УНСівці значно поступалися ковпаківцям, наприклад відділ УНС чисельністю 150 осіб мав на озброєнні лише два автомати та кулемети, половина були без зброї, у решти бійців були гвинтівки застарілих моделей.

Командир УНС Олександр Луцький розповів на допиті в НКВС, що «фактично загони УНС своє завдання з ліквідації радянських партизанських загонів Ковпака не виконали. Після кількох збройних зіткнень куреня „Чорні чорти“ з окремими загонами Ковпака на Прикарпатті, які особливих позитивних результатів не дали, командний склад УНС, посилаючись на слабку військову підготовку особового складу, надалі уникав зустрічей із загонами Ковпака».