Укрнаука

Укрнаука (Упрнаука), Українське головне управління науковими установами при Народному комісаріаті освіти УСРР — орган адміністративного керівництва науково-дослідними та науково-допоміжними (крім архівів) установами УСРР. Створене 1924 року на базі Наукового комітету Головного управління професійної освіти Наркомосу УСРР. 1931 року реорганізована в сектор науки Наркомосу УСРР.

Завдання й очільники

Укрнаука директивно визначала пріоритетні напрями наукових досліджень, керувала роботою науково-дослідних установ та громадських наукових товариств, вирішувала питання про присудження наукових ступенів і вчених звань, проводила перевірки (у тому числі ідеологічні) наукових працівників та науково-дослідних закладів.

Укрнауку очолювали:

• Ян Ряппо (1924)
• Семен Семковський (1924—25)
• Матвій Яворський (1925—27)
• Юрій Озерський (1927—30).

Усі структурні підрозділи Укрнауки та її уповноважені на місцях підлягали заступнику наркома освіти УСРР Яну Ряппо.

Уповноваженим Укрнауки у Києві був Леонід Левитський ^[1].

Науково-дослідні кафедри

На противагу ВУАН, яка вважалася радянською владою консервативною та націоналістичною, Наркомпрос УСРР у 1921 році розпочав створення мережі науково-дослідних кафедр при інститутах народної освіти (колишніх університетах). Спочатку кафедри створювалися лише в Харкові. На кінець 1921 року були відкрито 38 кафедр, серед них за тематикою^[2]:

• Сільськогосподарські (4)
• Індустріально-технічні (12)
• Ветеринарні (2)
• Фізико-математичні (8)
• Хімічні (2)
• Біологічні (2)
• Соціальні (8)

Станом на початок 1922 року було створено 109 кафедр, 23 з яких у Києві; до кінця року їх було вже 191. До складу кафедр входили 320 дійсних членів, 203 наукових працівники, 609 аспірантів^[3].

У 1924 році всі ці кафедри, а також інші наукові установи перейшли до підпорядкування Укрнауки. Не всі створені кафедри проіснували довго: під кінець 1925 року їх лишилося тільки 94. Крім того, до Укрнауки належало 8 науково-дослідних інститутів, а також 6 астрономічних і метеорологічних лабораторій^[2].

До кінця 1926 року працювали 11 медичних науково-дослідних кафедр (6 в Харкові, 2 в Києві, 3 в Одесі), майже для всіх них припинилося фінансування з переведенням медінститутів з підпорядкування від Наркомпросу до Наркомздраву^[4].

У 1931-1934 роках науково-дослідні кафедри та інститути Укрнауки були передані до складу ВУАН^[3].

Деякі кафедри

• геофізики та сільськогосподарської метеорології; голова Борис Срезневський, 1921-1926
• електротехніки;
• теплотехніки; голова Трохим Усенко, 1926-1928^[5]
• зоотехнії; голова Василь Устьянцев
• математики КІНО; голова Дмитро Граве, 1922-1934^[6]
• ботаніки КІНО; голова Олександр Фомін, 1922-1927 (перетворена на Інститут ботаніки НКО)^[7]
• зоології КІНО; голова Іван Шмальгаузен, 1922-1930^[8]
• мовознавства КІНО; голова Агатангел Кримський, 1923-1932^[9]
• фізики КІНО ^[10]
• педології КІНО; голова Валентина Радзимовська (1923-1929), І.Б. Селіханович (1929-1930), 1923-1930^[11]
• київська кафедра педології; голова Степан Ананьїн, 1921-1930 ^[2]
• одеська кафедра педології; голова М. М. Тарасевич, 1921-1924^[2]
• Поділля; голови Є.Д. Сташевський (1922-1923), Пилип Клименко (1923-1925), І. А. Любарський (1925-1933), 1922-1933^[12]
• історії України при ХІНО; голова Дмитро Багалій (1921-1932), Дмитро Похилевич (1932-1933), 1921-1934^[13]
• Ніжинська НДК історії культури та мови; 1922-1930^[14]
• НДК експериментальної патології (Харків); голова Олександр Репрєв (1925-1930)

У Харкові також працювали кафедри фізіології (зокрема Я. Постоєв), мікробіології і епідеміології (зокрема Орлов, М. Мельник), зоології (зокрема В. Паулі)^[15].

Інститути

• Український науково-дослідний інститут педагогіки (до 1925 року — харківська кафедра педології, до 1926 — кафедра педагогіки); голова О. І. Попов, 1923—1934^[2]