Ульрих Вількен

Ульрих Вількен (нім. Ulrich Wilcken, 18 грудня 1862, Щецин, — 10 грудня 1944, Баден-Баден) — німецький історик античності, один з основоположників грецької папірології.

Ульрих Вількен
нім. Ulrich Wilcken
Народився	18 грудня 1862(1862-12-18)[1][2][…]  Щецин, Прусське королівство[1]
Помер	10 грудня 1944(1944-12-10)[3][4] (81 рік)  Баден-Баден, Баденська республіка, Німецький Райх[3]
Поховання	Neuer Friedhof Tutzingd
Країна	Прусське королівство  Німецький Райх
Діяльність	історик, викладач університету, papyrologist
Галузь	антикознавство
Alma mater	Лейпцизький університет, HU Berlin і Тюбінгенський університет
Відомі учні	Hermann Schmitzd
Знання мов	німецька[2]
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Боннський університет, Лейпцизький університет, JMU, Університет Мартіна Лютера, HU Berlin і Вроцлавський університет
Членство	Прусська академія наук, Баварська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Британська академія, Національна академія дей-Лінчей, Російська академія наук, Саксонська академія наук (1 квітня 1912), Саксонська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Graeca Halensisd і Геттінгенська академія наук
Нагороди	Член Британської академії

Біографія

Ульрих Вількен був учнем Теодора Моммзена. З 1889 року — професор, в Берлінському університеті — з 1917 по 1931 роки.

Видавав, перекладав, систематизував і досліджував грецькі папіруси і черепки-остракони. На їх основі він створив низку досліджень з історії, соціально-економічної, політичної і культурного життя греко-римського, а також візантійського та арабського Єгипту. Модернізував античну історію, ідеалізував Александра Македонського.

Засновник та беззмінний редактор міжнародного наукового журналу «Archiv für Papyrusforschung und verwandte Gebiete».

Основні праці

• Observationes ad historiam Aegypti provinciae Romanae depromptae e papyris Graecis Berolinensibus ineditis. Haack, Berlin 1885.
• Griechische Ostraka aus Aegypten und Nubien. Ein Beitrag zur antiken Wirtschaftsgeschichte. 2 Bände. Giesecke & Devrient, Leipzig 1899. Nachdruck Hakkert, Amsterdam 1970.
• Grundzüge und Chrestomathie der Papyruskunde. Band 1: Historischer Teil (in zwei Hälften). Leipzig 1912. (Band 2: Juristischer Teil von Ludwig Mitteis.)
• Griechische Geschichte im Rahmen der Altertumsgeschichte. Oldenbourg, München 1924; 9. Aufl. 1962 (durchgesehen von Günther Klaffenbach).
• Urkunden der Ptolemäerzeit (ältere Funde). 2 Bände. de Gruyter, Berlin 1927, Nachdruck 1977, ISBN 3-11-005711-5.
• Alexander der Große. Quelle & Meyer, Leipzig 1931.

Джерела

• Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Советская историческая энциклопедия