Улюра Ганна Анатоліївна

Улюра Ганна (нар. 1977, Миколаїв) — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня.

Улюра Ганна
Народилася	30 грудня 1977(1977-12-30) (47 років) Миколаїв
Громадянство	Україна
Діяльність	літературознавець, літературний критик
Галузь	літературознавство[1], літературна критика[1], документальна література[1] і редагування[1]
Знання мов	українська[1] і російська[1]
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія та наукова діяльність

Ганна Улюра народилася 1977 року в м. Миколаєві. 1999-го закінчила факультет іноземної філології Миколаївського державного педагогічного інституту і того ж року вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2001-го до 2016-го працювала в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 2002-го захистила кандидатську дисертацію «Жіноча творчість як чинник вестернізації в російській літературі XVIII ст.». Авторка близько 200 наукових розвідок із гендерних студій і трьох наукових монографій. Одна з наукових редакторів Шевченківської Енциклопедії (секція «російська література»).

2015 року книжка Улюри «Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект» увійшла до десятки найкращих книжок року за версією порталу ЛітАкцент^[2].

З 2014 року як літературна критикиня регулярно співпрацює з порталами Збруч^[3] (Штука), Лівий берег^[4], ЛітАкцент^[5], Litcentr^[6], дописувачка «Ділової столиці»^[7], «Українська правда–Життя»^[8], "Повага"^[9] , ZN ua^[10], "Український тиждень"^[11], "Читомо"^[12], тощо. Нагороджена Спеціальною відзнакою за внесок у розвиток та просування української книги та читання в Україні і світі від BookForum (2018).

Доцентка Школи журналістики Українського Католицького Університету (2018—2020).

Колумністка газети «День»^[13]. Колумністка DW Україна^[14]. Одна з авторок антології "Воєнний стан" (Мерідіан Черновіц, 2023) і "Сучасна українська проза та поезія у Vogue Ukraine Edition"^[15]. Нарис Улюри про княгиню Ольгу увійшов до книжки "Це зробила вона"^[16]

Редакторка літературно-критичного відділу порталу «Litcentr» (2017—2019).

Кураторка львівського літературного фестивалю «BookForum» (2019, 2020).

Уклала збірник малої прози Андрія Бондаря «І тим, що у гробах»^[17] (ВСЛ, 2016) і поетичний збірник Юрія Іздрика «Папіроси»^[18] (Мерідіан Черновіц, 2017). Кураторка книжкової серії "Відомі та незвідані. Світова література" (РМ)^{[19] [20]}.

2018 року у київському видавництві ArtHuss вийшла книжка літературознавчого нон-фікшн Ганни Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини»^[21][22]. Книжка була презентована на Книжковому Арсеналі весною 2018 року і на Вінницькому фестивалі «Острів Європа» (того ж літа). Схвально прийнята критикою^[23][24]. 2019 року книжка Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини» отримала нагороду «ЛітАкцент року» (номінація: літературознавство) і посіла перше місце Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». 2020 року серію науково-популярної прози від видавницта ArtHuss поповнила книжка Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві». Книжка отримала спеціальну відзнаку BookForum Best Book Award в 2020 році і перемогла в номінації «Літературознавство/критика» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року»^[25]. 2023 року вийшла книжка воєнних студій «Писати війну», що в ній було проаналізована близько двадцяти художніх творів про різні війни ХХІ століття^[26]. Книжка мала схвальну критику. 2025 року Видавництво Старого Лева оприлюднило «2-е видання для високосного року», перероблене і доповнене «366. Книжка на щодень, щоби справляти враження культурної людини»^[27].

Входила до складу журі Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2017), Гоголівської премії (2018) і конкурсу оповідань «Без меж» (Одеса, 2018, 2019), літературної премії «Metaphora» (2019), книжкової премії «Зустріч» (2020), Премії міста літератури ЮНЕСКО (2019, 2020 — голова журі). Одна з запрошених спікерів Львівського Медіафоруму — 2018.

Увійшла до рейтингу «25 найкращих письменників України» від журналу Фокус (червень, 2019). Посіла восьме місце.

Бібліографія

• «Женское вторжение» в русской культуре и литературе XVIII века (Наукова думка, 2001).
• Женская проза постсоветской России: производство репутаций и канонов (2012).
• Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект (на матеріалі російської літератури) (Ніка-центр, 2015).
• 365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини (ArtHuss, 2018).
• Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві (ArtHuss, 2020).
• Бог на 60 відсотків: есе (Фабула, 2021).
• Писати війну: есе (Темпора, 2023).
• 366. Книжка на щодня, щоб справляти враження культурної людини. Видання 2-е для високосного року (Видавництво Старого Лева, 2025).