Оскеменська ГЕС

Оскеменська гідроелектростанція — ГЕС на річці Іртиш, у м. Оскемен, Казахстан. Входить до Іртишського каскаду ГЕС.

Оскеменська ГЕС
Вид на греблю
49°53′59″ пн. ш. 82°43′06″ сх. д.
Країна	Казахстан
Адмінодиниця	Східноказахстанська область Оскемен
Стан	діюча
Річка	Іртиш
Каскад	Іртишський
Початок будівництва	1939
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1952/1959
Основні характеристики
Установлена потужність	339,4  МВт
Середнє річне виробництво	1,52  млн кВт·год
Тип ГЕС	греблева
Розрахований напір	39,8  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	радіально-осьові
Кількість та марка турбін	4хРО-123-ВМ-545
Кількість та марка гідрогенераторів	4хСВ 1160/180-72
Потужність гідроагрегатів	3х82,8, 1х91  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна водоскидна
Довжина греблі	92  м
Шлюз	є
Власник	AES Corporation
Сайт	ukges.kz
Оскеменська ГЕС
Мапа
Оскеменська ГЕС у Вікісховищі

Загальні відомості

ГЕС побудована за греблевим типом. Склад споруд ГЕС:

• бетонна водозливна гребля з довжиною по гребеню 92 м, що має чотири водозливних отвори;
• глуха бетонна гребля завдовжки 300 м;
• пригреблева будівля ГЕС завдовжки 129 м;
• однокамерний судноплавний шлюз.

Потужність ГЕС — 339,4 МВт, середньорічне вироблення — 1,52 млрд кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено чотири гідроагрегати з радіально-осьовими турбінами РО-123-ВМ-545, що працюють при розрахунковому напорі 39,8 м, і генераторами СВ 1160/180-72 (три — потужністю по 82,8 МВт, один — потужністю 91 МВт). Виробник турбін — Ленінградський металевий завод, генераторів — заводи «Електросила» (перші три генератора) і «Елсиб» (четвертий генератор)^[1]. У зв'язку з неповним видаленням будівельної перемички рівень нижнього б'єфу виявився вище проектного приблизно на 1,5 м, у зв'язку з чим наявна потужність станції становить 315 МВт^[2]. Гребля ГЕС утворює Усть-Каменогорське водосховище добового регулювання об'ємом 0,65 млрд м³.

ГЕС спроектована інститутом «Ленгідропроєкт».

Історія будівництва та експлуатації

Будівництво ГЕС почалося в 1939, але незабаром було припинено у зв'язку з початком німецько-радянської війни. На будівництві був уперше застосований запропонований М. В. Інюшиним метод перекриття річки за допомогою плавучого моста оригінальної конструкції, який надалі знайшов широке застосування в радянському гідробудівництві^[3] З 1948 будівництво було відновлено. Перший гідроагрегат був пущений в грудні 1952, другий — у червні 1953 р., третій — у грудні 1953. Після пуску третього гідроагрегату, будівництво ГЕС було на деякий час призупинено у зв'язку з відсутністю споживачів електроенергії. Останній, четвертий гідроагрегат був пущений тільки в листопаді 1959.

У 1980-х роках була здійснена модернізація енергетичного обладнання, в 1985 було вироблено 1400 млн кВт•год собівартістю 0,18—0,22 копійки за 1 кВт•год — один з найкращих показників в Радянському Союзі^[4].

З 1997 ГЕС перебуває в концесії компанії AES строком на 20 років. У 1997—2007 роках проведено ряд ремонтних робіт, спрямованих на підтримку станції в робочому стані й технічне переозброєння ГЕС.

У квітні 2013 завершено інвестиційний проект, який передбачав реконструкцію гідроагрегату із заміною генератора, заміною електромашинної системи збудження на тиристорну, монтажем системи автоматичного управління блоком. Також у рамках проекту здійснено капітальний ремонт гідротурбінного обладнання на гідроагрегаті № 1^[5].