Усть-Середньоканська ГЕС

Усть-Середньоканська ГЕС — гідроелектростанція, що будується на річці Колима, в Ягоднинському районі Магаданська область, Росія. Входить до Колимського каскаду ГЕС, складаючи його другу, нижню ступінь. Будівництво Усть-Средньоканської ГЕС ведеться в суворих кліматичних умовах з 1991 року, пуск перших гідроагрегатів здійснено у 2013. На середину 2010-х будівництво Усть-Средньоканської ГЕС здійснюється ВАТ «РусГідро».

Усть-Середньоканська ГЕС
62°25′04″ пн. ш. 152°08′37″ сх. д.
Країна	Росія
Стан	діюча
Річка	Колима
Каскад	Колимський каскад ГЕС
Початок будівництва	1991
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	2013—2016
Основні характеристики
Установлена потужність	168 (570)  МВт
Середнє річне виробництво	2555  млн кВт·год
Тип ГЕС	греблева
Розрахований напір	58  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	радіально-осьові
Кількість та марка турбін	4 × РВ 115/0910-В-580
Витрата через турбіни	4×270  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4 × СВ СВ 1258 / 172-60УХЛ4
Потужність гідроагрегатів	4×142,5  МВт
Основні споруди
Тип греблі	земляна і бетонна
Висота греблі	74  м
Довжина греблі	2490  м
Шлюз	немає
Власник	РусГідро
Усть-Середньоканська ГЕС
Мапа
Усть-Середньоканська ГЕС у Вікісховищі

Конструкція станції

Конструктивно Усть-Середньоканська ГЕС є потужною греблеву середньонапірну гідроелектростанцію. Споруди ГЕС поділяються на бетонну греблю, земляну греблю, будівлю ГЕС, виробничо-технологічний комплекс (ВТК). Встановлена ​​потужність електростанції — 570 МВт, гарантована потужність — 132 МВт, середньорічне вироблення електроенергії — 2555 млн кВт·год^[1].

Гребля

Напірний фронт Усть-Середньоканської ГЕС загальною довжиною 2490 м включає в себе земляну і бетонну греблі. Земляна гребля відсипається з піщано-гравійного ґрунту, має протифільтраційні елементи у вигляді ядра і понур з суглинисто-супіщаного ґрунту. Довжина греблі — 2100 м, максимальна висота — 66 м. У верховий клин греблі вписана першочергова земляна гребля висотою 33,5 м (відмітка гребеня 260,5 м), що створює мінімальний натиск для тимчасової роботи перших двох гідроагрегатів ГЕС на змінних робочих колесах]^[1][2].

Бетонна гребля загальною довжиною 325 м складається з водоскидної греблі, станційної греблі, глухої греблі. Сполучення з земляною греблею здійснюється за допомогою бетонного зпрягаючої підвалини довжиною 70 м, що включає в себе бетонну шпору, верхову і низову підпірні стіни. У підмурівку бетонної греблі розміщується протифільтраційна цементаційна завіса глибиною 25 м (на ділянці тектонічних порушень — до 100 м). На ділянках з вічномерзлими ґрунтами завіса влаштовується після попереднього електровідтаювання мерзлих порід.

Водоскидна гребля гравітаційного типу, завдовжки 150 м і заввишки 74 м, з 10 глибинними отворами розміром 6 × 12 м, забезпечує пропуск витрат до 17200 м³/с (забезпеченість 0,01 %). Гасіння енергії потоку води, що скидається проводиться у водобійних колодязях довжиною 168,5 м і шириною 147 м. Станційна гребля, довжиною 96 м, висотою 70 м, шириною по базі 57 м, включає в себе водоприймальник з 4 секцій з отворами 11,7 × 9 м, які переходять в металеві напірні водогони діаметром 7,6 м. Глуха бетонна гребля завдовжки 105 м гравітаційного типу, сполучає напірний фронт з правим берегом.

Напірні споруди ГЕС повинні утворити Усть-Середньоканське водосховище площею 265 км², повним та корисним об'ємом 5,4 і 2,57 км³ відповідно. Відмітка нормального підпірного рівня (НПУ) — 290 м, тимчасова пускова позначка — 254,5 м, рівень мертвого об'єму — 278 м. При створенні водосховища затоплюється 40 га сільгоспугідь, переселення населення не потрібно^[1][3].

Станційний вузол

Будівля гідроелектростанції пригребельного типу, довжина машинного залу 138 м і ширина 26 м, довжина монтажного майданчика 36 м, відстань між осями агрегатів 22,5 м. У будівлі ГЕС мають бути встановлені 4 вертикальних гідроагрегати зонтичного типу потужністю по 142,5 МВт кожен, з радіально-осьовими турбінами РВ 115/0910-В-580, що працюють при розрахунковому напорі 58,4 м (максимальному 62 м). Перші дві турбіни вводяться в роботу на тимчасових змінних робочих колесах, призначених для роботи в діапазоні напорів 24—46 м, зі зменшеною потужністю; до моменту наповнення водосховища до проєктної позначки тимчасові робочі колеса мають бути замінені на постійні. Турбіни будуть приводити в дію гідрогенератори СВ 1258 / 172-60УХЛ4, що виробляють електроенергію на напрузі 15,75 кВ. Виробник гідротурбін — Ленінградський металевий завод, гідрогенераторів — завод «Електросила»(обидва підприємства входять до концерну «Силові машини»). Відпрацьована на турбінах вода скидається у відвідний канал шириною 105 м, відокремлений від водобійного колодязя роздільною стінкою^[1][2].

З генераторів електроенергія передається на 4 підвищуючі трансформатори, розташованих в пазусі між станційною греблею і будівлею ГЕС. До будівлі ГЕС примикає виробничо-технологічний комплекс, що складається з трьох блоків: блок КРУЕ 220 кВ, адміністративно-господарський блок і будівля експлуатаційних служб. Видача потужності Усть-Середньоканської ГЕС в енергосистему Магаданської області має здійснюватися з комплектного розподільного пристрою (КРП) закритого типу по ВЛ 220 кВ протяжністю 36 км до підстанції «Оротукан». У перспективі планується будівництво ще однієї ПЛ 220 кВ, Усть-Середньоканська ГЕС — Дукат завдовжки 219 км^[1][4].

Експлуатація станції буде здійснюватися вахтовим методом. Для тимчасового проживання експлуатаційного персоналу передбачено будівлю експлуатаційних служб готельного типу на 120 осіб^[2].

Економічне значення

Введення в дію Усть-Середньоканської ГЕС, як планується, дасть змогу^[2]:

• збільшити в 1,5 раза (на 102 МВт) зимову гарантовану потужність і вироблення Колимської ГЕС;
• в перспективі збільшити гарантовану зимову потужність Колимського каскаду до 430 МВт шляхом підвищення НПР на Колимській ГЕС на 1,5 м при мінімальних витратах;
• створити передумови для розвитку гірничодобувних підприємств, в першу чергу — золотодобувних (як основний споживач електроенергії розглядається споруджуваний Наталкинський ГЗК);
• перемкнути на Усть-Середнеканську ГЕС регулювання судноплавних скидань, що дозволить зняти обмеження на режими роботи Колимської ГЕС;
• збільшити надійність енергопостачання Магаданської області, забезпечити енергетичну безпеку регіону, в зимовий період станція братиме участь у добовому і тижневому регулюванні навантаження центрального енерговузла Магаданенерго, підтримувати постійну частоту і виконувати функції аварійного резерву в енергосистемі;
• відмовитися від будівництва нових теплових електростанцій, скоротити споживання привізного палива і за рахунок цього поліпшити екологічний стан регіону;
• знизити зростання тарифів на електроенергію в Магаданській області за рахунок зниження собівартості її виробництва;
• створити нові робочі місця, скоротити відтік населення, поліпшити соціальну обстановку в регіоні;
• поліпшити якість життя населення за рахунок переведення котелень на електроопалення та гаряче водопостачання.

Екологічні наслідки

Вплив Усть-Середньоканської ГЕС на навколишнє середовище оцінюється як обмежене. Режим роботи водосховища передбачає його заповнення в зимовий період збільшеними (у порівнянні з природними значеннями стоку річки) скидами з Колимської ГЕС і сработку в літній (паводковий) період, що дозволить мінімізувати вплив водосховища на водний режим в нижньому б'єфі та зменшити такий вплив Колимського водосховища. Проєктом передбачена повна лесоочищення ложа водосховища. Усть-Середньоканське водосховище, діючи як відстійник, сприятиме поліпшенню якості води в Колимі, що прямує з гірничодобувних підприємств. Нижче ГЕС в зимовий період очікується утворення незамерзаючої ополонки протяжністю 10-25 км, не надає істотного негативного впливу на здоров'я людей унаслідок відсутності в цьому районі постійного населення. Прохідні лососеві риби в Колиму не заходять, нерестовища більшості цінних напівпрохідних видів риб (сибірський осетер, пелядь, чир, муксун і тощо) розташовані значно нижче створу ГЕС^[5].