Уфімська ТЕЦ-1

Уфімська ТЕЦ-1 — теплова електростанція у Башкортостані.

Уфімська ТЕЦ-1

54°50′24″ пн. ш. 56°05′28″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Уфа
Введення в експлуатацію	1938 – 1943 (турбіни 1 – 4), 1968 – 1969 (турбіни 6 та 7), 1974 (турбіна 5), 2011 (газотурбінна установка)
Вид палива	вугілля, природний газ
Котельні агрегати	2 парові Е-115-32ГМ (котли 6 та 7), 1 паровий Е-115-32ГМ (котел 8), 1 паровий ТП-200-32 ГМ (котел 10, виведений з експлуатації), 4 парові Барнаульський котельний завод Е-160-100ГМ (котли 11 – 14), 1 котел-утилізатор Белэнергомаш К-25-130Н (газотурбінна установка), 4 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-50 (водогрійні котли 1 – 4)
Турбіни	1 парова ПР-10-29/12/1,3 (турбіна 3, виведена з експлуатації), 1 парова ПР-15-29/12/1,3 (турбіна 4, виведена з експлуатації), 1 парова ПР-9-90/15/7 м (турбіна 5), 2 парові Уральський турбінний завод ПР-25-90/10/0,9 (турбіни 6 та 7), 1 газова Пермський моторний завод ПС-90 (газотурбінна установка, виведена з експлуатації)
Встановлена електрична потужність	до 95 (1974), 78 (2012)
Материнська компанія	«Интер РАО»
ідентифікатори і посилання
Уфімська ТЕЦ-1

Будівництво станції почалось у комплексі з Уфимським нафтопереробним заводом і влітку 1938-го тут була запущена перша парова турбіна потужністю 4 МВт. Також є відомості, що загальна потужність перших двох турбін становила 10 МВт. Крім них майданчик доповнили:

• введеною у 1941-му турбіною типу ПР-10-29/12/1,3 потужністю 10 МВт (станційний номер 3);
• запущеною в 1943-му турбіною ПР-15-29/12/1,3 потужністю 15 МВт (номер 4);
• введеною в 1974-му турбіною типу ПР-9-90/15/7 м потужністю 9 МВт (номер 5);
• запущеними в 1968 та 1969 роках двома турбінами виробництва Уральського турбінного заводу типу ПР-25-90/10/0,9 потужністю по 25 МВт (номери 6 та 7).

Роботу турбін забезпечували численні парові котли, перші два з яких продуктивністю по 25 тонн пари на годину були запущені разом з першою турбіною. Відомо, що серед змонтованого надалі на майданчику обладнання були:

• три котли типу Е-115-32ГМ продуктивністю по 115 тонн пари на годину зі станційними номерами № 6 (введений в 1941 році), № 7 (1943) та № 8;
• котел № 10 типу ТП-200-32 ГМ продуктивністю 200 тонн пари;
• чотири запущені в 1968 (три) та 1994 роках котла типу Е-160-100ГМ продуктивністю по 160 тонн пари на годину з номерами № 11, № 12, № 13 та № 14.

Для збільшення теплової потужності ТЕЦ в 1965-му доповнили чотирма водогрійними котлами типу  ПТВМ-50 продуктивністю по 50 Гкал/год.

З плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації — в 2009-му турбіни № 1 та № 2 (на той час вони вже чотири роки знаходились на консервації), в 2010-му турбіну № 4, в 2011-му турбіну № 3. Також відомо, що в 2010-му вивели котли № 8 і № 10.

У 2011-му запустили газотурбінну установку на базі авіаційного двигуна виробництва Пермського моторного заводу типу ПС-90 потужністю 19 МВт, відпрацьовані якою гази живили котел-утилізатор продуктивністю 25 Гкал/год. Ця установка завершила роботу в 2021 році.

Первісно станція використовувала вугілля, а з 1950-х була переведена на природний газ, який подали по газопроводах Туймази — Уфа та Ішимбай – Уфа.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ, 35 кВ та 6 кВ.^{[1][2][3][4][5]}