Уфімська ТЕЦ-2

Уфімська ТЕЦ-2 — теплова електростанція у Башкортостані.

Уфімська ТЕЦ-2

54°47′32″ пн. ш. 56°07′04″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Уфа
Введення в експлуатацію	1940, 1942 (турбіни 1 та 2), 1965—1966 (турбіни 4 та 5), 1970, 1979, 1982 (турбіни 6 — 8), 2011 (газотурбінна установка)
Модернізація	2015 (заміна турбіни 3)
Вид палива	вугілля, природний газ
Водозабір	Уфа
Котельні агрегати	7 парових Барнаульський котельний завод Е-320-140ГМ (котли 6 — 12), 1 котел-утилізатор ЭмАльянс Е-57,5/12-7,4/0,6-520/280 (газотурбінна установка), 4 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-120 (водогрійні котли 1 — 4)
Турбіни	2 парові Кіровський завод ОКОЛ-120 (турбіни 1 та 2, виведені з експлуатації), 1 парова Р-12-25/1,2 / 1 парова Siemens SST-300 (турбіна 3, до / після заміни), 2 парові Ленінградський металічний завод ПТ-60-130-13 (турбіни 4 та 5), 3 парові Уральський турбінний завод Т-110/120-130-4 (турбіни 6 — 8), 1 газова Siemens SGT-800 (газотурбінна установка)
Встановлена електрична потужність	521 (2011)
Встановлена теплова потужність	1527 Гкал/год (2011)
Материнська компанія	«Интер РАО»
Сайт	bgkrb.ru/activities/business/141.pl
ідентифікатори і посилання
Уфімська ТЕЦ-2
Уфімська ТЕЦ-2 у Вікісховищі

Першу чергу станції спроєктували з двома паровими котлами продуктивністю від 70 до 85 тонн пари на годину, від яких мали живитись дві турбіни виробництва Кіровського заводу типу ОКОЛ-120 потужністю по 12 МВт. В 1940-му стали до ладу турбіна № 1 та два котли, а в 1942-му запустили турбіну № 2. Надалі ТЕЦ підсилили ще шістьома паровими турбінами:

• однією типу Р-12-25/1,2 потужністю 12 МВт (станційний номер 3);
• двома введеними в 1965 та 1966 роках турбінами від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130-13 потужністю по 60 МВт (номери 4 та 5);
• трьома запущеними в 1970, 1979 та 1982 роках турбінами виробництва Уральського турбінного заводу типу Т-110/120-130-4 потужністю по 110 МВт (номери 6 — 8).

Роботу турбін забезпечували численні парові котли, з яких станом на середину 2010-х в роботі залишались сім виробництва Барнаульського котельного заводу типу Е-320-140ГМ продуктивністю по 320 тонн пари на годину, що стали до ладу в 1965, 1966, 1970, 1971, 1979, 1980 та 1981 роках (станційні номери 6 — 12). Також відомо, що раніше на станції був щонайменше один котел Таганрозького котельного заводу типу Е-110-32, який вже вивели з експлуатації.

Для збільшення теплової потужності ТЕЦ в 1965, 1966, 1979 та 1982 роках доповнили чотирма водогрійними котлами Бійського котельного заводу типу ПТВМ-120 продуктивністю по 120 Гкал/год.

У 2009-му з експлуатації вивели застарілі турбіни № 1 та № 2. На той час вони вже чотири роки знаходились на консервації, а їх сукупний показник було деноміновано до 14 МВт.

У 2011-му запустили газотурбінну установку на основі газової турбіни Siemens SGT-800 потужністю 50 МВт, відпрацьовані якою гази надходять до котла-утилізатора. Первісно за рахунок пари від останнього організували живлення турбіни № 3, яка на той час через застарілість вже була деномінована до 6 МВт, а у 2015-му турбіну № 3 замінили на нову виробництва Siemens типу SST-300 потужністю 13 МВт.

Первісно станція використовувала вугілля, а з 1950-х була переведена на природний газ, який подали по газопроводах Туймази — Уфа та Ішимбай – Уфа.

Видалення продуктів згоряння відбувається за допомогою трьох димарів, один з яких має висоту 150 метрів, а два заввишки по 180 метрів.

Для охолодження використовують воду з річки Уфа.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 220 кВ та 110 кВ.^{[1][2][3][4][5]}