Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Федіївка (Полтавський район)

село в Полтавській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Феді́ївка село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 510 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування Федіївська сільська рада.

Коротка інформація село Федіївка, Основні дані ...
Remove ads

Географія

Село Федіївка знаходиться на лівому березі річки Вільхова Говтва, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Лучки, на протилежному березі — села Славки та Бабичі.

Історія

За переписом 1859 р. в Федївці налічувалося 50 дворів, 476 жителів. Станом на 1900 рік — 516 дворів, 2 церковнопарафіяльні школи. В 1910 році в Федіївці було 108 господарств та 669 жителів. За переписом 1926 року, 145 господарств і 672 жителі.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно — територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[2].

Remove ads

Економіка

  • Молочно-товарна ферма.
  • «Федіївське», ПП.

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Легенда про Федіївку

Було це дуже давно, часу вже й не пригадати. Ідучи якось на полювання, в наш край забрів пан із Решетилівки. Пройшовши кілометрів з десяток, він вийшов на пагорб і перед ним відкрився по один бік широкий степ, по другий —луг, безліч озерець та, ніби перлина текла річка. Місце було багате на хутрового звіра, рибу, птицю. В лісах росло багато кущів калини та смородини. Не одному перехожому западала в душу ця по-справжньому райська місцевість. Колись в цій долині, повідують старі люди, було велике озеро, яке з часом висихало і нині залишилася тільки річка, назва якої — Говтва Вільхова, бо протікає серед густого вільхового лісу. Так от полювання доводилось вести тоді, коли вже добре замерзала річка і можна було вільно переміщуватись через усю місцевість в пошуках звіра. Молодому поміщику треба було хутко дістатися другого берега річки, бо саме туди вели сліди лисиці, які та лишила в пошуках поживи. Ковзаючи по льоду, притрушеному снігом, його нога раптом пірнула по коліно і опинилась у крижаній воді. Чобіт швидко сповз з ноги і річка захопила його вже своєю течією. Довелось виборсуватись. Чобіт несло. Та ось він чомусь закрутився на місті. О, чудо! Бідоласі-мисливцю пощастило. Він жваво хапонув чобіт, а разом з ним і здобич. В чоботі тріпотіла величезна рибина. Це була щука. «А де щука, там, мабуть, і карасі», — промайнуло в думці. Промоклий та все ж задоволений повернувся поміщик із полювання. Та й чудова місцевість приглянулась йому. І по весні, коли стало тепло, взявши своє добро, він знову прибув туди. Та і не сам, а з дружиною. Збудував на березі річки дім. А згодом у них з'явилась сім'я — десятеро синів. Успадкували вони прізвище свого батька — Федій. Сини повиростали. Разом з батьком ходили на полювання, обробляли землю, займались ремеслом. По черзі, за звичаєм, одружувалися. Так і пішов рід Федіян, а село називали Федіївкою.

Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads