Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ференц Кочиш (борець)
угорський борець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ференц Кочиш (угор. Kocsis Ferenc; нар. 8 липня 1953, Будапешт, Угорська Народна Республіка) — угорський борець греко-римського стилю, чемпіон, срібний та бронзовий призер чемпіонатів світу, чотириразовий чемпіон Європи, чемпіон Олімпійських ігор. Включений до Всесвітньої Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).[1]
| Ференц Кочиш угор. Kocsis Ferenc | |
|---|---|
 Ференц Кочиш у фінальній сутичці Олімпіади-80 проти радянського борця Анатолія Бикова | |
| Загальна інформація | |
| Національність | угорець |
| Громадянство | Угорщина |
| Місце проживання | Будапешт |
| Народження | 8 липня 1953 (72 роки) Будапешт, Угорська Народна Республіка |
| Зріст | 173 см |
| Вага | 74 кг |
| Спорт | |
| Країна | Угорщина |
| Вид спорту | боротьба |
| Дисципліна | греко-римська боротьба |
| Клуб | «Ганз-Маваг» Будапешт |
| Нац. збірна | Угорщина |
| Тренери | Ференц Кішш |
| Тренує | Петер Фаркаш |
Нагороди | |
| Ференц Кочиш у Вікісховищі | |
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Виступав за борцівський клуб «Ганз-Маваг» з Будапешта. Одинадцять разів вигравав чемпіонат Угорщини. Тренувався під керівництвом дворазового чемпіона Європи, призера чемпіонатів світу та Олімпійських ігор[2] Ференца Кішша.
Вперше на п'єдестал на змаганнях найвищого рівня зійшов у 1977 році, ставши бронзовим медалістом чемпіонату світу.
Наступного року на чемпіонаті світу зійшов сходинкою вище, поступившись у фіналі радянському борцеві Арифу Ніфтуллаєву і виграв континентальну першість, подолавши у фіналі радянського борця Анатолія Бикова.
Ще через рік, у 1979 виграв вже обидва чемпіонати — світовий і європейський. На першому здобув перемогу у фінальній сутичці над болгарином Янко Шоповим, у другому — над В'ячеславом Мкртичевим із СРСР.
У 1980 на московській Олімпіаді знову подолав у фіналі господаря змагань Анатолія Бикова, який виграв попередні Олімпійські ігри в Монреалі. Радянський атлет, якого судді дискваліфікували за пасивність, після того стверджував, що його засудили через політичний момент — треба було поділитися золотими медалями з іншими країнами. До того ж, за його словами, Ференц Кочиш був протеже президента Міжнародної федерації боротьби.[3]
Наступного року знову виграв європейську першість, здобувши перемогу у фіналі вже над іншим радянським борцем — Володимиром Галкіним.
Останню медаль на змаганнях найвищого рівня здобув 1983, подолавши у фіналі континентальної першості поляка Анджея Супрона, і вчетверте став чемпіоном Європи.
Після завершення активних виступів на борцівському килимі перейшов на тренерську роботу. Тренував дворазового чемпіона світу, чемпіона та срібного призера чемпіонатів Європи, чемпіона Олімпійських ігор 1992 року Петера Фаркаша.[4]
Remove ads
Родина
Дружина — чемпіонка та багаторазова призерка чемпіонатів Європи, бронзова призерка чемпіонату світу з настільного тенісу[5] Габріелла Сабо.
Старший брат — бронзовий призер чемпіонату світу 1973 року з вільної боротьби[6] Янош Кочиш.
Спортивні результати
Виступи на Олімпіадах
Виступи на Чемпіонатах світу
.svg){kind=link}
Виступи на Чемпіонатах Європи
Виступи на інших змаганнях
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads