Ферранте Гонзага

Ферранте I Гонзага (італ. Ferrante I Gonzaga; 28 січня 1507 — 15 листопада 1557) також відомий на іспанській службі як Фердінандо I Гонзага (ісп. Ferdinando I Gonzaga) — італійський кондотьєр, член дому Гонзага та засновник гілки Гонзаги з Гуасталли.

Ферранте Гонзага
Народився	28 січня 1507(1507-01-28)[1][2][…]  Мантуя, Священна Римська імперія
Помер	15 листопада 1557(1557-11-15)[1][2][3] (50 років)  Брюссель[d], Бельгія  ·падіння з коняd
Поховання	Міланський собор
Країна	Іспанія
Діяльність	кондотьєр, дипломат
Знання мов	італійська[1]
Титул	граф[d], губернатор Мілануd і Viceroy of Sicilyd
Посада	Ambassador of the Kingdom of Spain to the Kingdom of Englandd, Viceroy of Sicilyd і губернатор Мілануd
Рід	Гонзага (рід)
Батько	Франческо II Гонзага
Мати	Ізабелла д’Есте
Брати, сестри	Eleonora Gonzagad, Ercole Gonzagad, Federico II Gonzaga, Duke of Mantuad і Ippolita Gonzagad
У шлюбі з	Isabella di Capuad
Діти	Чезаре I Ґонзаґа, Giovanni Vincenzo Gonzagad, Francesco Gonzagad, Ippolita Gonzagad, Andrea Gonzagad, Ottavio Gonzagad і Алойзій Гонзага
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Ферранте народився в Мантуї, третім сином Франческо II Гонзаги та Ізабелли д'Есте^[4]. У віці шістнадцяти років його відправили до іспанського двору пажем майбутнього імператора Карла V, якому Ферранте залишався вірним усе своє життя. У 1527 році він брав участь у розграбуванні Риму іспанськими військами та був присутній на тріумфальній коронації Карла в Болоньї в 1530 році. Після смерті Карла III Бурбонського (1527) його було призначено головнокомандувачем імператорської армії в Італії. Він став лицарем Ордена Золотого Руна в 1531 році.

Тріумф Ферранте Гонзаги над заздрістю Леоне Леоні, Гуасталла, Італія

Ферранте захистив Неаполь від нападу французьких військ під командуванням Оде де Фуа, віконта Лотрека, та домігся капітуляції Флорентійської республіки. За цей подвиг папа Климент VII, член династії Медічі, якого вигнали з цього міста, призначив його папським губернатором Беневенто. Знову ж таки, за Карла V, він воював проти османів в компаніях у у Тунісі в 1535 році та в Алжирі в 1541 році з контингентом з 3000 кавалеристів. Він служив Карлу віцекоролем Сицилії (1535—1546), а форт Гонзага був названий на його честь^[5]. Він супроводжував імператора до Німеччини в 1543 році та вів рішучу кампанію, яка забезпечила виконання Крепійського договору. Потім він служив губернатором іспанського Міланського герцогства (1546—1554), на цій посаді він брав участь у Пармській війні.

У 1529 році Ферранте одружився з Ізабеллою Капуанською^[4], яка принесла йому володіння Мольфетта та Джовінаццо, і завдяки цьому шлюбу він став одним із головних феодалів Неаполітанського королівства. У 1539 році він купив графство Гуасталла, на лівому березі річки По, за 22 280 золотих скудо у графині Людовіки3 Тореллі ; це гарантувало йому титул суверенного князя Священної Римської імперії, оскільки Гуастальське графство користувалося дуже широкою автономією та практично майже незалежністю, незважаючи на свої обмежені розміри. Це придбання частково було також стратегічною покупкою, оскільки Гуасталла розташована поблизу Феррари, яку Карл хотів відібрати у Есте.

Вілла Ферранте поблизу Мілана, Ла Гуальтьєра, зараз відома як Ла Сімонетта. Ферранте перебудував її в 1550-х роках, замовивши послуги тосканського архітектора Доменіко Джунталлоді з Прато. Ферранте був покровителем і захисником скульптора та медальєра Леоне Леоні, який виконав для нього бронзову медаль близько 1555 року, на реверсі якої зображено Геракла з піднятою палицею, який перемагає Немейського лева, та написом TV NE CEDE MALIS, «Ти не піддаєшся злу», що натякає на його виправдання після звинувачення у розкраданні коштів та корупції. Його син Чезаре замовив у Леоне Леоні більш публічний пам'ятник — бронзовий «Тріумф Ферранте Гонзаги над заздрістю» (1564), який стоїть на площі Рома в Гуасталлі. Як і всі Гонзага, Ферранте був покровителем гобеленів: серія гобеленів під назвою Fructus Belli («Плоди війни») була виткана для нього в Брюсселі Яном Бодуаном у 1544 році, а також легша серія гобеленів "Путті ".

Він помер у Брюсселі від падіння з коня та бойової втоми, отриманої в битві при Сен-Квентіні. Його поховали в ризниці Мантуанського собору.^[6]

Ферранте змінив у Гуасталлі його син Чезаре.

Він був послом до Генріха VIII в Англії в 1543 році.

Родина

Дружина — Ізабелла Капуанська

Діти:

• Анна (1531), померла молодою;
• Алоїзій Гонзага, первісток, відмовився від свого права приєднатися до церкви, а згодом став святим;
• Чезаре (1533—1575), граф Гвасталла, одружився з Каміллою Борромео, сестрою Карла Борромео ^[4]
• Іпполіта Гонзага ^[it] (1535—1563), одружилася в 1549 році з Фабріціо Колонною, спадковим принцом Паліано, а в 1554 році з Антоніо Карафою, герцогом Мондрагоне ^[7]
• Франческо (1538—1566), кардинал ^[7]
• Андреа Гонзага ^[it] (1539—1586), 1-й маркіз Спеккіа та Алессано;
• Джан Вінченцо (1540—1591), кардинал ^[7]
• Ерколе (1545—1549);
• Оттавіо Гонзага^[it] (1543—1583), лорд Черчемаджоре; генерал-капітан іспанської кавалерії в Італії;
• Філіппо помер молодим;
• Джероніма померла молодою;
• Марія, померла молодою.

Генеалогія