Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Фестончастий рельєф
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Фестончастий рельєф (англ. scalloped topography) поширений у середніх широтах Марса, поміж 45° та 60° як на півночі, так і на півдні. Але особливо виразно він проявляється в районі рівнини Utopia Planitia[1][2] у північній півкулі, та в районі Peneus та Amphitrites Paterae[3][4] у південній півкулі. Такий рельєф складається із мілких западин, які не мають бічних валів, але краї яких мають фестончасту форму, через що їх і називають «фестончастими западинами» (англ. scalloped depressions), або просто «scallops» («фестони»). Фестончасті западини можуть формуватися поодинці, або ж кластерами, а іноді суміжні поодинокі западини наче зростаються, з'єднуючись між собою. Типові фестончасті улоговини мають пологий схил з боку екватора, та значно стрімкіший укіс з боку полюса. Така топографічна асиметрія спричинена, ймовірно, різницею інсоляції. Вважається, що фестончасті депресії формуються внаслідок усування підповерхневого матеріалу, ймовірно — льоду, який міститься в ґрунтових шарах, і виходить з ґрунту шляхом сублімації (переходу речовини безпосередньо із твердого в газоподібний стан, без проміжного стану рідини). Ймовірно, цей процес триває і досі.[5]
На рівнині Utopia Planitia, на дні великих фестончастих западин, паралельні до стрімких схилів, стримлять ряди криволінійних кряжів, які можуть репрезентувати різні стадії ерозії схилів.[1] Останні дослідження підтверджують думку, що згадані кряжі відповідають верхівкам шарів.[6] Іноді поверхня навколо фестончастих западин або й цілої області з фестончастим рельєфом, має візерунчасті формування, які характеризуються повторюваним візерунком полігональних розломів поверхневого шару. Ці візерунки свідчать про те, що поверхня зазнала сильного стресу, який був спричинений, імовірно, осіданням, висушуванням, або термальним стисненням порід у поверхневих шарах.[7] Такі візерунчасті формування є досить поширеними у перигляціальних регіонах на Землі. Місцевості із фестончастим рельєфом в Utopia Planitia мають полігональні утворення різноманітних розмірів: невеликі (приблизно 5-10 м у довжину) на схилах, і більші (30-50 м у довжину) на навколишній території. Така різниця масштабу може свідчити про локальні відмінності у концентраціях ґрунтового льоду.[1]
|
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads