Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Фоменко Микола Олександрович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Мико́ла Олекса́ндрович Фоме́нко (25 грудня 1894 — 8 жовтня 1961) — український композитор, піаніст, музичний критик і педагог родом з Ростова-на-Дону.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Рано осиротів (у віці восьми років). Приблизно в цьому ж віці виявились музичні здібності мистця, але через скрутні життєві обставини студіювати гру на фортепіано почав у віці 17 років у місцевого вчителя.
Під час Першої світової війни відбував військову службу на Кавказі. Після закінчення війни, у 1917 році провернувся до Харкова, куди незадовго до цього переїхав батько О. Фоменко. Тут здобув музичну освіту в Харківській консерваторії: як піаніст у класі проф. П. Луценка та як музикознавець у проф. С. Богатирьова.
Поруч з активною композиторською багато часу віддавав виконавській, диригентській та педагогічній діяльності (працював викладачем Харківської консерваторії, двічі був головою державної випускної комісії). Концертував разом з композитором-співаком К. Богуславським (здійснили всеукраїнське турне у 1934 р.). Впродовж 1932-35 працював музичним редактором видавництва «Мистецтво».
В 1951 емігрував у США, де працював проф. Українського Музичного Інституту в Нью-Йорку. Концертував з дружиною-сопрано Ізабеллою Орловською. Як музикознавець багато працював над монографіями про українських композиторів (на замовлення українського відділу «Голосу Америки»).
Через хворобу серця на два роки покинув творчу діяльність, але вже у 1953 р. знов продовжив педагогічну та композиторську роботу.
Творчість
Зі спогадів М.Фоменка відомо, що компонувати музикант почав у ранньому віці: «ще задовго до музичних студій, будучи зовсім не обізнаним у теорії музичних форм.»[1] Працював майже у всіх музичних жанрах. Активну творчу діяльність розпочав у 1925 р. Для творчої манери музиканта притаманною є романтична музична мова, схильність до ліричних образів. Творчі задуми втілює переважно у творах великих форм. Йому чужі сучасні для нього експерименти: «новаторство вважаю чимсь іншим, ніж нагромадження нелогічних дисонуючих гармонічних вертикалів, при штучному ритмі».[1] В. Витвицькій у рецензії на авторський вечір Фоменка зазначає про вплив естетики імпресіонізму на його гармонічну мову композитора.
Список творів
- дві симфонії
- Поема та три сюїти для симфонічного оркестру
- опера-казка «Івасик — Телесик», зінгшпіль «Маруся Богуславка», незакінчена опера «Ганна»
- дві дитячі опери-мініатури — «Котик Кікі», «Листоноша»
- концерт для фортепіано з оркестром
- сюїта для скрипки та фортепіано у 4-рьох частинах
- балада для віолончелі
- твори для фортепіано
- вокальна лірика на вірші Т.Шевченка, І. Франка, П. Тичини, Яра Славутича, С. Крижанівського, М. Пригари, обробки народних пісень
- збірка інструктивних композицій «MY R»
- поема для голосу з фортепіано «Про Україну»
- тріо для жіночих голосів «Діво Маріє»
- «Баляда про Байду» для голосу з ф-но
- музичне оформлення до поеми І. Франка «Мойсей» (для співочого ансамблю а капелла)
Remove ads
Примітки
Список використаних джерел
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads