Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Форакер (гора)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Форакер (англ. Mount Foraker) — гора в Аляскинському хребті у Північній Америці, висотою — 5304 метри. Розташована на півдні штату Аляска, у Сполучених Штатах Америки.
Remove ads
Географія
Узагальнити
Перспектива
Вершина розташована у центральній частині Аляскинського хребта, що в північній частині Північноамериканських Кордильєр, на території національного парку Деналі[en] та боро Деналі у штаті Аляска, приблизно за 1060 км на північний-захід від столиці штату Аляска — Джуно та за 23 км на південний-захід від найвищої гори Аляски, США і Північної Америки — Деналі (6191 м).
Абсолютна висота вершини 5304 метри над рівнем моря (6-та за висотою гора Північної Америки, 3-тя — на Алясці та США і 2-га в Аляскинському хребті). Відносна висота — 2210 м[2]. За цим показником вона займає 63-тє місце у Північній Америці та 35-те у США. За іншими даними відносна висота становить 2195 м[1]. Топографічна ізоляція вершини відносно найближчої вищої гори Вежа Архідияконів (5974 м), одного з північно-західних піків гори Деналі, становить 21,75 км. Найвище сідло вершини — 3094 м.
Найвищі піки
До гірського масиву гори Форакер, крім Головного піка, входять всі навколишні вершини з відносною висотою менше 500 метрів[1]:
Remove ads
Історія
Гора Форкаер була названа у 1899 році лейтенантом Дж. С. Герроном на честь Джозефа Б. Форакера губернатора штату Огайо та сенатора США[3].
Як російські колоністи, так і місцеві ескімоси племені дена'іна, що жили у долині річки Сусітна, не відрізняли один від одного гори Форакер та Деналі, яка знаходиться поблизу: вони вживали назви «Велика гора» і «Деналі», не до окремих вершин, а до всього гірського масиву. А ось індіанці, що жили на території сучасної місцевості Лейк-Мінчуміна, розрізняли ці дві вершини: гору Форакер вони називали «Султана» (в перекладі: «Жінка»), а Деналі — «Менлале» («Дружина Деналі»)[4].
Вперше гора Форкаер була офіційно підкорена у 1934 році, через північно-західний хребет, групою альпіністів у складі Чарльза Г'юстона[en], Томаса Брауна[en] та Чичеля Вотерстона. 6 серпня вони підкорили північний «Головний пік», а на чотири дні пізніше, 10 серпня був підкорений нижчий «Південний пік» (5124 м)[4].
Remove ads
Панорама
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads