Формула-1 — Чемпіонат 1969

Формула-1 1969 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з березня по жовтень та складався з 11 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Південної Африки 1 березня та закінчився на Гран-прі Мексики 19 жовтня. Переможцем в особистому заліку став Джекі Стюарт. Міжнародний кубок виробників Формули-1 виборола команда Matra-Ford.

20-й чемпіонат світу Формули-1
◄ 1968    Сезон 1969    1970 ►
Джекі Стюарт
Чемпіон світу
Джекі Стюарт (Matra-Ford)
Кубок конструкторів
Matra-Ford

Команди та пілоти

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1969 року.

Команда	Конструктор	Шасі	Двигун	Шини	Пілот	Гран-прі
Gold Leaf Team Lotus	Lotus-Ford	49B 63	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	F	Грем Гілл	1–10
					Йохен Ріндт	1–2, 4–11
					Маріо Андретті	1, 7, 10
					Річард Аттвуд	3
					Джон Майлз	5–6, 8–9, 11
Rob Walker/Jack Durlacher Racing Team	Lotus-Ford	49B	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	F	Жо Зіфферт	Всі
Bruce McLaren Motor Racing	McLaren-Ford	M7A M7B M7C M9A	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	G	Денні Гальм	Всі
					Брюс Макларен	Всі
					Дерек Белл	6
Matra International	Matra-Ford	MS10 MS80 MS84	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	D	Джекі Стюарт	Всі
					Жан-П'єр Бельтуаз	Всі
					Джонні Серво-Ґевін	9–11
		MS7	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	D	Джонні Серво-Ґевін	7
Scuderia Ferrari SpA SEFAC North American Racing Team	Ferrari	312/68 312/69	Ferrari 255C 3.0 V12	F	Кріс Амон	1–6
					Педро Родрігес	6, 8–11
					Ернесто Брамбілла	8
Owen Racing Organisation	BRM	P138 P133 P139	BRM P101 3.0 V12 BRM P142 3.0 V12	D	Джон Сертіс	1–4, 6–11
					Джекі Олівер	1–4, 6–11
					Білл Брак	9
					Джордж Ітон	10–11
Reg Parnell Racing	BRM	P126	BRM P101 3.0 V12	G	Педро Родрігес	1–3
Motor Racing Developments Ltd	Brabham-Ford	BT26A	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	G	Джек Бребем	1–4, 8–11
					Жакі Ікс	Всі
Team Gunston	Lotus-Ford	49	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	D	Джон Лав	1
	Brabham-Repco	BT24	Repco 620 3.0 V8	F	Сем Тінгл	1
Team Lawson	McLaren-Ford	M7A	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	D	Безіл ван Роєн	1
Jack Holme	Brabham-Repco	BT20	Repco 620 3.0 V8	G	Пітер де Клерк	1
Frank Williams Racing Cars	Brabham-Ford	BT26A	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	D	Пірс Каредж	2–11
		BT30	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	D	Річард Аттвуд	7
Antique Automobiles	Cooper-Maserati	T86	Maserati 10/F1 3.0 V12	G	Вік Елфорд	3
	McLaren-Ford	M7B	Ford Cosworth DFV 3.0 V8			4–7
Silvio Moser Racing Team	Brabham-Ford	BT24	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	G	Сільвіо Мозер	3–5, 8–11
Ecurie Bonnier	Lotus-Ford	63 49B	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	F	Йо Бонніер	6–7
Ahrens Racing Team	Brabham-Ford	BT30	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	D	Курт Аренс мол.	7
Roy Winkelmann Racing	Lotus-Ford	59B	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	F	Ганс Геррманн	7
					Рольф Штоммелен	7
Bayerische Motoren Werke AG	BMW	269	BMW M12/1 1.6 L4	D	Губерт Гане	7
					Герхард Міттер	7
					Дітер Квестер	7
Matra Sports	Matra-Ford	MS7	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	D	Анрі Пескароло	7
Tecno Racing Team	Tecno-Ford	TF69	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	D	Франсуа Север	7
Squadra Tartaruga	Brabham-Ford	BT23C	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	F	Ксав'є Перро	7
Felday Engineering Ltd	Brabham-Ford	BT30	Ford Cosworth FVA 1.6 L4	F	Пітер Вестбері	7
Pete Lovely Volkswagen Inc.	Lotus-Ford	49B	Ford Cosworth DFV 3.0 V8	F	Піт Лавлі	9–11
Paul Seitz	Brabham-Climax	BT23B	Climax FPF 2.8 L4	D	Джон Кордтс	9
John Maryon	Eagle-Climax	T1F	Climax FPF 2.8 L4	F	Ел Піз	9
Джерело:[1]

• Рожевим фоном виділено учасників, які на Гран-прі Німеччини виступали в класі Формули-2.

Календар

№	Гран-прі	Траса	Дата
1	Гран-прі Південної Африки	К'яламі, Мідранд	1 березня
2	Гран-прі Іспанії	Монтжуїк, Барселона	4 травня
3	Гран-прі Монако	Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло	18 травня
4	Гран-прі Нідерландів	Траса Зандвоорт, Зандворт	21 червня
5	Гран-прі Франції	Шарад, Клермон-Ферран	6 липня
6	Гран-прі Великої Британії	Автодром Сільверстоун, Сільверстоун	19 липня
7	Гран-прі Німеччини	Нюрбургринг, Нюрбург	3 серпня
8	Гран-прі Італії	Автодром Монца, Монца	7 вересня
9	Гран-прі Канади	Моспорт Парк, Боуменвіль	20 вересня
10	Гран-прі США	Траса Воткінс-Глен, Воткінс-Глен, Нью-Йорк	5 жовтня
11	Гран-прі Мексики	Магдалена Міксхука, Мехіко	19 жовтня
Джерело:[2]

Результати та положення в заліках

Гран-прі

№	Гран-прі	Поул-позиція	Швидке коло	Переможець	Конструктор	Шини	Звіт
1	Гран-прі Південної Африки	Джек Бребем	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
2	Гран-прі Іспанії	Йохен Ріндт	Йохен Ріндт	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
3	Гран-прі Монако	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Грем Гілл	Lotus-Ford	F	Звіт
4	Гран-прі Нідерландів	Йохен Ріндт	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
5	Гран-прі Франції	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
6	Гран-прі Великої Британії	Йохен Ріндт	Джекі Стюарт	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
7	Гран-прі Німеччини	Жакі Ікс	Жакі Ікс	Жакі Ікс	Brabham-Ford	G	Звіт
8	Гран-прі Італії	Йохен Ріндт	Жан-П'єр Бельтуаз	Джекі Стюарт	Matra-Ford	D	Звіт
9	Гран-прі Канади	Жакі Ікс	Жакі Ікс Джек Бребем	Жакі Ікс	Brabham-Ford	G	Звіт
10	Гран-прі США	Йохен Ріндт	Йохен Ріндт	Йохен Ріндт	Lotus-Ford	F	Звіт
11	Гран-прі Мексики	Джек Бребем	Жакі Ікс	Денні Гальм	McLaren-Ford	G	Звіт
Джерело:[3]

Пілоти

Очки отримують перші шість пілотів. Лише п'ять найкращих результатів з перших шести гонок і чотири найкращі результати з останніх п'яти гонок зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота.

Позиція	1-ша	2-га	3-тя	4-та	5-та	6-та
Очки	9	6	4	3	2	1

Поз. Пілот ПАР ІСП МОН НІД ФРА ВЕЛ НІМ ІТА КАН США МЕК Очки 1 Джекі Стюарт 1 1 Схід 1 1 1 2 1 Схід Схід 4 63 2 Жакі Ікс Схід 6 Схід 5 3 2 1 10 1 Схід 2 37 3 Брюс Макларен 5 2 5 Схід 4 3 3 4 5 НС НС 26 4 Йохен Ріндт Схід Схід Схід Схід 4 Схід 2 3 1 Схід 22 5 Жан-П'єр Бельтуаз 6 3 Схід 8 2 9 12 3 4 Схід 5 21 6 Денні Гальм 3 4 6 4 8 Схід Схід 7 Схід Схід 1 20 7 Грем Гілл 2 Схід 1 7 6 7 4 9 Схід Схід 19 8 Пірс Каредж Схід 2 Схід Схід 5 Схід 5 Схід 2 10 16 9 Жо Зіфферт 4 Схід 3 2 9 8 11 8 Схід Схід Схід 15 10 Джек Бребем Схід Схід Схід 6 Схід 2 4 3 14 11 Джон Сертіс Схід 5 Схід 9 Схід НС НКЛ Схід 3 Схід 6 12 Кріс Амон Схід Схід Схід 3 Схід Схід 4 13 Річард Аттвуд 4 6‡ 3 14 Вік Елфорд 7 10 5 6 Схід 3 15 Педро Родрігес Схід Схід Схід Схід 6 Схід 5 7 3 16 Сільвіо Мозер Схід Схід 7 Схід Схід 6 11 1 17 Джекі Олівер 7 Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід 6 1 18 Джонні Серво-Ґевін Схід‡ 6 НКЛ 8 1 — Сем Тінгл 8 0 — Піт Лавлі 7 Схід 9 0 — Джон Майлз Схід 10 Схід Схід Схід 0 — Білл Брак НКЛ 0 — Маріо Андретті Схід Схід Схід 0 — Йо Бонніер Схід Схід 0 — Джордж Ітон Схід Схід 0 — Пітер де Клерк НКЛ 0 — Безіл ван Роєн Схід 0 — Джон Лав Схід 0 — Дерек Белл Схід 0 — Джон Кордтс Схід 0 — Ел Піз ДСК 0 — Ернесто Брамбілла НС 0 Пілоти, що виступали лише на болідах Формули-2 та не мали права на отримання очок чемпіонату Формули-1 — Анрі Пескароло 5 — Курт Аренс мол. 7 — Рольф Штоммелен 8 — Пітер Вестбері 9 — Ксав'є Перро 10 — Франсуа Север Схід — Герхард Міттер НС — Губерт Гане НС — Дітер Квестер НС — Ганс Геррманн НС Поз. Пілот ПАР ІСП МОН НІД ФРА ВЕЛ НІМ ІТА КАН США МЕК Очки Джерело:[2][3][4][5]

Приклад Опис 1 Переможець 2 Друге місце 3 Третє місце 5 Фінішував у очковій зоні 12 Фінішував поза очковою зоною НКЛ Фінішував, але не класифікований Схід Не фінішував і не класифікований НКВ Не кваліфікований НПКВ Не передкваліфікований ДСК Дискваліфікований ТТР Брав участь тільки в тренуваннях тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року) НС Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці Т Травмований чи хворий Викл Виключений із протоколу Від Відмова від участі НТР Не брав участі в тренуваннях НПР Не прибув на Гран-прі С Гонка скасована Не брав участі Жирний шрифт Поул-позиція Курсив Швидке коло

Примітки:

• ‡ — Пілот не мав права на отримання очок чемпіонату Формули-1, оскільки виступав на боліді Формули-2.

Конструктори

Тільки болід з найкращим результатом від кожного конструктора має право на очки в кожній окремій гонці. Лише п'ять найкращих результатів з перших шести гонок і чотири найкращі результати з останніх п'яти гонок зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора, відкинуті результати показані в дужках.

Поз. Конструктор ПАР ІСП МОН НІД ФРА ВЕЛ НІМ ІТА КАН США МЕК Очки[a] 1 Matra-Ford 1 1 Схід 1 1 1 2 1 4 НКЛ 4 66 2 Brabham-Ford Схід 6 2 5 3 2 1 (5) 1 2 2 49 (51) 3 Lotus-Ford 2 Схід 1 2 6 4 4 2 3 1 9 47 4 McLaren-Ford 3 2 (5) 4 4 3 3 4 5 Схід 1 38 (40) 5 BRM 7 5 Схід 9 Схід Схід НКЛ НКЛ 3 6 7 6 Ferrari Схід Схід Схід 3 Схід Схід 6 Схід 5 7 7 — Cooper-Maserati 7 Від 0 — Brabham-Repco 8 0 — Brabham-Climax Схід 0 — Eagle-Climax ДСК 0 Поз. Конструктор ПАР ІСП МОН НІД ФРА ВЕЛ НІМ ІТА КАН США МЕК Очки Джерело:[2][3][4][6]

Приклад Опис 1 Переможець 2 Друге місце 3 Третє місце 5 Фінішував у очковій зоні 12 Фінішував поза очковою зоною НКЛ Фінішував, але не класифікований Схід Не фінішував і не класифікований НКВ Не кваліфікований НПКВ Не передкваліфікований ДСК Дискваліфікований ТТР Брав участь тільки в тренуваннях тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року) НС Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці Т Травмований чи хворий Викл Виключений із протоколу Від Відмова від участі НТР Не брав участі в тренуваннях НПР Не прибув на Гран-прі С Гонка скасована Не брав участі Жирний шрифт Поул-позиція Курсив Швидке коло

Виноски

1. Лише 5 найкращих результатів з перших 6 гонок і 4 найкращі результати з останніх 5 гонок зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані конструктором.