Форміга (футболістка)

Міраілдес Масіель Мота або просто Форміга (порт.-браз. Miraildes Maciel Mota / Formiga; нар. 3 березня 1978, Салвадор, Баїя, Бразилія) — бразильська футболістка, півзахисниця клубу «Сан-Паулу» та національної збірної Бразилії. На професіональному рівні виступала за клуби зі Швеції та США. У складі збірної Бразилії рекордсменка за кількістю зіграних матчів, єдина футболістка з Бразилії, яка взяла участь у всіх олімпійських турнірах з періоду появи жіночого футболу на Олімпійських іграх 1996 року. Учасниця 7-ми жіночих чемпіонатів світу з футболу.

Форміга
Форміга
Форміга на жіночому чемпіонаті світу 2011
Особисті дані
Повне ім'я	Міраілдес Масіель Мота
Народження	3 березня 1978(1978-03-03) (47 років)
	Салвадор, Бразилія
Зріст	162 см
Вага	53 кг
Прізвисько	Formiga
Громадянство	Бразилія
Позиція	півзахисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Сан-Паулу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1993—1997 «Сан-Паулу» 111 (54) 1998 «Португеза Деспортос» 30 (12) 1999 «Сан-Паулу» 43 (6) 2000—2001 «Сантиа-Ісабел» 21 (0) 2002 «Сантус» 43 (5) 2003 «Індепенденте» 36 (2) 2004—2005 «Мальме» 28 (3) 2006 «Нью-Джерсі Вайлдкетс» 12 (13) 2007 «Джерсі Скай Блю» 6 (1) 2007 «Саад» 27 (0) 2007 «Ботукату» 27 (4) 2009 «Голд Прайд» 16 (0) 2010 «Чикаго Ред Старз» 23 (0) 2011—2017 «Сан-Жозе» 186 (35) 2012 →  «Америка Натал» ? (?) 2017—2021 «Парі Сен-Жермен» 68 (0) 2021—н.ч. «Сан-Паулу» 4 (0)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1995—н.ч.	Бразилія	205 (29)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Народилася в Салвадорі, у період, коли жінкам у Бразилії було заборонено грати у футбол^[1].

Футболом розпочала займатися у 12-річному віці. Вона назвала Дунгу, капітана чоловічої збірної Бразилії, яка виграла чемпіонат світу 1994 року, тим футболістом, який найбільше вплинув на її стиль гри^[2]. Вона отримала прізвисько Форміга, що в перекладі з португальської мови означає мураха, отримала ще в підлітковому віці, завдяки своєму безкорисливому стилю гри, який нагадував колегам-гравчиням про те, як мурахи працювали разом у колонії^[3].

Виступала в шведському Дамаллсвенскані за «Мальме», а також на батьківщині за «Сантиа-Ісабел» та «Саад»^[4]. Виступала під першим порядковим номером на міжнародному драфті WPS 2008 року у нещодавно створеній Лізі професіонального жіночого футболу (WPS) у Сполучених Штатах, де її обрав клуб «Голд Прайд» з Санта-Клари, Каліфорнія^[5]. У своєму дебютному в новій команді сезоні 2009 року вийшла у стартовому складі «Голд Прайд» у 15-ти з 16-ти зіграних матчах. Наступного року разом зі співвітчизницею Крістіане виступала за «Чикаго Ред Старз»^[6]. У 2011 році повернулвся на батьківщину, де уклалал договір з «Сан-Жозе». 3 січня 2012 року її віддали в оренду до «Америки Натал»^[7], разом з яким виграла чемпіонат штату Ріо-Гранде-ду-Сул. Після цього повернулася до «Сан-Жозе», разом з яким тричі вигравала жіночий кубок Лібертадорес та двічі кубок Брпазилії.

У 2017 році підписала контракт з клубом Першого дивізіону «Парі Сен-Жермен»^[8]. Таким чином, вона відкрила Лігу чемпіонів і навіть брала участь з ПСЖ у фіналі вище вказаного турніру 2017 року, програвши в серії післяматчевих пенальті «Олімпіка» (Ліон). У 2018 році разом з ПСЖ виграла кубок Франції.

У 2020 році продовжила контракт ще на один рік^[9], а в сезоні 2020/21 року 43-річна Форміга виграла чемпіонат Франції^[10]. Проте після цього повернулася до Бразилії, щоб завершити кар'єру гравчині та розпочати тренерську кар'єру.

8 червня 2021 року вона підписала контракт з «Сан-Паулу», розрахований до грудня 2022 року^[11].

Кар'єра в збірній

Олімпійські ігри

Брала участь в Олімпійських іграх в Атланті 1996, Сіднеї 2000, Афінах 2004, Пекіні 2008, Лондоні 2012, Ріо 2016 та Токіо 2020, будучи єдиною футболісткою світу, яка брала участь у шести розіграшах Олімпійських іграх та єдиною, хто брав участь у вище вказаному виді спорту з тих пір, як його включили до олімпійської програми^[12][13]. Форміга досягла рекордної позначки, коли вийшла на поле проти збірної Китаю під час дебютного для Бразилії матчу на Олімпійських іграх 2016 року в Ріо. У 2021 році 43-річна гравчиня також побила рекорд як найстарший футболіст (як серед чоловіків, так і серед жінок), які брали участь в Олімпіаді^[14]. Поперердній рекорд також належав бразилійці, Мег^[15]. В Афінах та Пекіні була частиною команди, яка завоювала дві срібні медалі у жіночій збірній Бразилії^[16].

Пан-Американські ігри

На Панамериканських іграх виграв золото в Санто-Домінго 2003, Ріо 2007 та Торонто 2015, а також срібло в Гвадалахарі 2011.

На Панамериканських іграх 2015 року була прапороносцем збірної Бразилії на церемонії закриття турніру.

Чемпіонат світу

Брала участь у семи чемпіонатах світу: Швеція 1995, США 1999, США 2003, Китай 2007, Німеччина 2011, Канада 2015 та Франція 2019. Завдяки цьому вона стала єдиним спортсменому у світі, яка брала участь як спортсменка у 7 чемпіонатах світу (як серед чоловіків, так і серед жінок).

Чемпіонат Південної Америки

Одна з гравчинь, яка виграла чемпіонат Південної Америки 2010 року^[17][18].

Особисте життя

Форміга одружилася зі своєю партнеркою Ерікою Хесус у січні 2023 року.^[19] Пара вперше зустрілася у 1996 році, але розлучилася через обмежений прогрес у сфері прав ЛГБТ у Бразилії, що ускладнювало підтримку відкритих лесбійських стосунків на той час. Вони знову зустрілися у 2017 році.^[20]

Досягнення

Клубні

«Сан-Паулу»

• Кубок Бразилії
  • Володар (1): 1997

• Ліга Пауліста
  • Чемпіон (1): 1997

«Ботукату»

• Ліга Пауліста
  • Чемпіон (1): 2008

«Сан-Жозе»

• Ліга Пауліста
  • Чемпіон (3): 2012, 2014, 2015

• Кубок Бразилії
  • Володар (2): 2012, 2013

• Кубок Лібертадорес
  • Володар (3): 2011, 2013, 2014

• Клубний чемпіонат світу
  • Володар (1): 2014

«Парі Сен-Жермен»

• Дивізіон 1
  • Чемпіон (1): 2020/21^[21]

• Кубок Франції
  • Володар (1): 2017/18

Клубні

• Літні Олімпійські ігри
  • Срібний призер (2): 2004, 2008

• Кубок Південної Америки
  • Володар (6): 1995, 1998, 2003, 2010, 2014, 2018

• Панамериканські ігри
  • Чемпіон (3): 2003, 2007, 2015

Індивідуальні

• Жіноча футбольна збірна КОНМЕБОЛ за версією IFFHS 2011—2020 років^[22]
• Жіноча збірна сезону Дивізіону 1 за версією ФФФ (1): 2017/18^[23]