Фортеця Колувере

Фортеця Колувере (ест. Koluvere linnus нім. Schloss Lode) — середньовічна естонська фортеця, що була зведена дворянським родом Лоде наприкінці ХІІІ століття. Найдавніші її частини — це, вочевидь, струнка чотирикутна башта й стіни кастелю.

Фортеця Колувере
Головний вхід до замку
58.905602° пн. ш. 24.104237° сх. д. / 58.905602; 24.104237
Тип	замок
Статус спадщини	пам'ятка архітектури Естоніїd[1]
Країна	Естонія : ISO3166-1 alpha-3:EST; ISO3166-1 цифровий:233;
Розташування	Ляене-Нігулаd[1]
Архітектурний стиль	Неоготичний
Будівництво	XIII століття
Стан	Збережений
Сайт	koluvereloss.com
Фортеця Колувере (Естонія)
Фортеця Колувере у Вікісховищі

Історія

Фортеця була зведена дворянським родом Лоде наприкінці ХІІІ століття. У 1439 році фортеця перейшла у володіння Сааре-Ляенеського єпископства й була перебудована в будинок конвенту з внутрішнім двориком. У XVI столітті було збудовано округлу гарматну башту. Фортеця розташована на штучному річковому острові — у рови, що її оточують, були спрямовані води річки Лійви.

Один з входів до замку

Під час Лівонської війни під фортецею відбувалися жорстокі битви між німцями, шведами, данцями, московитами й місцевими селянами. Фортеця не зазнала суттєвих ушкоджень, вона збереглася в початковому вигляді донині.

Подарована в 1646 році шведською королевою Христиною дворянському роду фон Левенів, колишня фортеця відродилася як панський будинок. У 1771 році маєток Колувере перейшов у володіння Григорія Орлова, який звів будинок у стилі рококо.

У 1783 році замок придбала російська імператриця Катерина ІІ з метою відправити сюди в заслання молоду вюртемберзьку принцесу Августу-Кароліну. Миза Колувере, збудована як фортеця, якнайкраще підходила для цієї мети, але опальна принцеса через два роки померла за загадкових обставин.

Сад навколо замку

У 1797 році Колувере придбали фон Буксгевдени. Після пожежі в 1840 році замок відновили в неоготичному стилі зі стрілчастими проймами. Під час революції 1905 році повстанці знов спалили замок до стін, після чого він був відновлений у більш-менш попередньому вигляді.

У замку, експропрійованому в Буксгевденів, з 1924 року містився виховний заклад, а з 1963 року — лікарня для душевно хворих. У 60-х роках XX століття були відновлені висока покрівля башт, а заразом середньовічний вигляд замку.

З 2001 році, після переїзду будинку пристарілих до нового приміщення, замок порожніє. З часів мизи збереглися деякі підручні будівлі, великий парк і два прикрашених обелісками кам'яних мости — один через річку Лійви, а другий — через рів, що оперізує замок.

Див. також

• Лівонська війна
• Буксгевдени

Джерела

• Прауст Вальдо. Эстония. Красивейшие мызы, замки и крепости. — 2006. — 64 с.