Фортифікаційне обладнання

Фортифікаційне обладнання (застаріла назва інженерне обладнання) — є одним із елементів і важливих завдань інженерного забезпечення військ і розглядається завжди в комплексі заходів бойового забезпечення військ.

Фортифікація як галузь воєнного мистецтва умовно поділяється на довготривалу і польову. Предметом даної статті є польова фортифікація як елемент інженерного забезпечення військ в ході їх бойового застосування.

Завдання фортифікації

Ескіз, що пояснює мішенну площу танка на відкритій місцевості і в окопі.

Основними завданнями фортифікації є якнайшвидше зариття усієї техніки, особового складу і МТЗ в ґрунт з метою захисту від вогневого впливу противника. Ефективність польової фортифікації просто зрозуміти з малюнка: цифрою 1 позначена площа ефективного враження (мішенна площа) танка на відкритій місцевості, цифрою 2 — той самий танк, що знаходиться в окопі. З малюнка очевидно, що ефективність захисту техніки, укритої навіть в неперекритих укриттях, зростає в рази в порівнянні з тією, що знаходиться на місцевості відкрито.

Види споруд польової фортифікації

Партизанська землянка

Якщо окопування розпочинається в умовах вогневого контакту із противником, солдат лежачи, максимально притиснувшись до землі, можливо, за якимось тимчасовим укриттям (повалена колода дерева, камінь, залишок розваленої стіни, у воронці від снаряда, у природному заглибленні в ґрунті) починає готувати для себе поодинокий окоп для стрільби лежачи. Якщо дозволяють умови бою, такий окоп поглиблюється для стрільби з коліна, далі для стрільби стоячи. Опісля у встановленому командиром порядку (як правило, від флангів до центру) починають відриватися траншеї по фронту і ходи сполучення в глибину.

Таким чином на полі бою формуються первинні фортифікаційні споруди для захисту особового складу і безпечного ведення вогню. Такі споруди забезпечують більш ефективне використання всіх видів стрілецької зброї і бойової техніки. На прикладі ефективності захисту танка в окопі (як на малюнку) зрозумілий принцип захисту усієї техніки. Сучасна бронетехніка часто обладнується бульдозерним начіпним обладнанням, що, при умілому розподілі командирами, дозволяє знизити час на обладнання району в рази.

Певні споруди для ведення вогню мають значну протяжність, як, скажімо траншеї, що обладнуються зигзагоподібно паралельно фронту. чи ходи сполучень, що ведуть у глибину,— і є не лише колективною вогневою позицією, але і виконують роль укритого сполучення^[1], забезпечують прихований маневр особовим складом, зброєю, набоями, засобами спостереження та зв'язку. Також спорудами для ведення вогню, безумовно, є окопи всіх видів: як індивідуальні, так і парні, чи на екіпаж (бойовий розрахунок), бойову машину.

Докладніше: Окоп

Споруди для управління та спостереження, у тому числі командні та командно-спостережні пункти, пункти управління (для різних видів і родів військ різні назви, наприклад: тиловий пункт управляння полку, командно-спостережний пункт командира моторизованого взводу, пункт керування польотами ескадрильї гелікоптерів, пункт управління вузлом зв'язку, тощо) — служать для забезпечення стійкого управління військами в бою і захисту осіб, що здійснюють управління та зв'язок. Забезпечується захист спорудженням сховищ і інших укриттів.

Траншеї призначені для забезпечення ведення вогню, ведення спостереження і прихованого сполучення паралельно фронту; в певних місцях траншей згідно карточок вогню дообладнуються вогневі точки (позиції).

Ходи сполучення на відміну від траншей головним чином забезпечують приховане сполучення з тилом.

Укриття захищають особовий склад, бойову техніку, боєприпаси і інші види матеріальних засобів від засобів ураження противника, служать прихистком від несприятливих погодних умов (вітер, дощ, мороз, сніг, спека, тощо) і місцем відпочинку (сну) особового складу, а часто і місцем приймання їжі.

За характером захисних властивостей захисні фортифікаційні споруди можуть бути відкритого і закритого типу. Відкриті споруди для ведення вогню називають окопами та траншеями. Прикладом відкритої фортифікаційної споруди може служити відкрита щілина. Натомість, перекрита щілина належить до закритого типу, як і бліндаж чи землянка. Землянка облаштовується вище відносно рівня поверхні землі, верх двох- чи трьох-скатний, двері звичайні дерев'яні, можуть облаштовуватися сіни. Натомість, бліндаж робиться повністю заглиблений в землю, входом в бліндаж може служити вузький люк, який задраюється при загрозі застосування противником ЗМУ.

Не зважаючи на всі явні переваги бліндажа перед землянкою щодо захисних властивостей, умови місцевості (високі підґрунтові води, часті і масовані зливи, заболочена місцевість) не дозволяють обладнувати бліндажі на повну їх глибину, тоді доводиться користуватися посилинеми землянками, збільшуючи товщину «накатів» у кілька шарів і обваловуючи їх значними шарами ґрунту. Звісно, двері також потрібно обладнувати із врахуванням необхідності захисту від ЗМУ, а не лише для збереження тепла.

Відкриті і закриті споруди можуть комбінуватися. Скажімо, частина траншеї на певних ділянках перекривається під перекриту щілину, безпосередньо в окопі танка, РЛС, апаратної чи радіостанції обладнується бліндаж для укриття чи відпочинку чергової зміни, тощо.

Умовна класифікація

За способом зведення — на споруди польового^[2] та довготривалого^[3] типів.

За розташуванням відносно поверхні землі і способом зведення поділяються на наземні (обсипні — укриття для літаків ангарного типу з ґрунтовим обвалуванням), котлованні (окоп, землянка) чи підземні (бліндаж, сховище)

За матеріалами що використовуються — земляні чи ґрунтові, дерев'яно-земляні, металеві, тканинні, пластмасові, залізобетонні і комбіновані будь-якого поєднання. Як приклад, у гірських районах, де відсутній пухкий родючий ґрунт, назовні виходять кам'янисті породи, вогневі точки викладають із каміння. Досить хороші захисні властивості показують укриття із хвильової сталі, накриті залізобетонними перекриттями зверху, і обваловані великими каменями.

Послідовність здійснення заходів фортифікації (інженерного обладнання місцевості

Порядок здійснення інженерного дообладнання місцевості в інтересах військ викладений у відповідних бойових (польових) статутах армій і настановах для родів та видів військ.

Особливості залежать від

• чисельності підрозділу (повний склад, чи, скажімо, рота без одного взводу),
• виду підрозділу (склад: екіпаж, взвод, рота (батарея), батальйон (дивізіон); рід військ: мотострільці, танкісти, десантники, мінометники, польова артилерія, самохідна артилерія^[4], війська зв'язку, РЕБ, засоби ППО, РЛС, тощо)
• наявності чи відсутності вогневого контакту з противником,
• наявності чи відсутності засобів інженерних військ^[5], сил приданих підрозділів,
• наявності чи відсутності відмобілізованої техніки з господарств країни^[6].

При безпосередньому вогневому контакті з противником

При безпосередньому вогневому контакті (під вогнем) противника окопування проводиться у наступній послідовності:

• окопи для стрільби лежачи
• окопи для стрільби з коліна
• окопи для стрільби стоячи (у повний зріст; ще називають окопи повного профілю)
• траншеї по фронту (в порядку, встановленому командиром заздалегідь; від флангів до центру; якщо не встановлено — за замовчуванням кожен солдат риє траншею праворуч від себе до сусіда)
• облаштування ходів сполучень від фронтальної траншеї в бік командного пункту підрозділу і далі в тил
• допомога у відритті окопів для важкої зброї та техніки
• улаштування відкритих щілин, вдосконалення їх до перекритих щілин
• посилення схилів окопів одягом крутості і облаштування бліндажів та укриттів (сховищ)

За відсутності безпосереднього вогневого контакту з противником із застосуванням землерийної техніки

• За допомогою землерийної (траншейної) техніки^[7] виконуються роботи по прокладанню траншей уздовж фронту, підготовка котлованів під окопи для техніки, укриттів, бліндажів, сховищ; ходів сполучень між ними і в тил; за необхідності — під дренажні канали та колодязі для відведення стічних забруднених вод — силами інженерних підрозділів чи навченим роботі на техніці особовим складом.
• Бронетехніка може здійснювати ґрунтові роботи по самоокопуванню і наданню допомоги своїм підрозділам, де це необхідно
• Особовий склад лопатами вручну дооблаштовує свої вогневі позиції, перекриває щілини, будує, перекриває і обваловує бліндажі та укриття, організує посилення схилів одягом крутостей.

Фортифікаційні загородження

Протитанкові тетраедри з бетону

Лінія з протитанкових надовбів

Фортифікаційні загородження мають на меті знизити темп наступу (просування)противника або взагалі зупинити його, порушити його бойові порядки і сприяти максимальному вогневому ураженню нашими вогневими засобами.

Це можуть бути:

• смуги колючого дроту та / чи «єгози»
• ескарпи
• контрескарпи
• надовби^[8]
• протитанкові їжаки
• тетраедри
• захисні мінні поля (протитанкові чи протипіхотні)

Маскування позицій розташування військ

Докладніше: Маскування (військова справа)

Маскування позицій підрозділу також є елементом інженерного забезпечення військ^[9].

Увесь комплекс заходів щодо маскування можна об'єднати в групи:

• організаційні заходи
• безпосередньо інженерні заходи щодо маскування.

Посилання

• www.ukrmilitary.com/p/military-library.html [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Військова бібліотека. Бойові статути, настанови, посібники. Бойовий статут Сухопутних військ ЗС України. Частина ІІ (батальйон, рота) Додатки № 1-25 Бойовий статут Сухопутних військ ЗС України. Частина ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка) Додатки № 1-31 Командування Сухопутних військ ЗСУ, 2010.