Фотоскульптура

Фотоскульптура — різновид скульптури, що створюється за допомогою технології фотографії. Винайшов француз Франсуа Віллем^[fr] 1860 року^[1] . Фотоскульптура створювалася за допомогою 24 фотоапаратів, розташованих навколо зображуваного об'єкта. Експоновані одночасно фотопластинки обробляли за оборотним процесом, даючи 24 діапозитиви для «чарівного ліхтаря». Зображення проєктувалися та трасувалися в глині або деревині за допомогою пантографа, створюючи таким чином об'ємну фігуру. Надалі отриманий зліпок можна було використати для формування ливарної матриці. Процес виявився придатним до створення недорогих портретних барельєфів і бюстів непрофесійними скульпторами. На Всесвітній паризькій виставці 1867 року фотоскульптури стали одним із «цвяхів» фотографічної експозиції^[2].

Фотоскульптурний портрет Франсуа Віллема

Через дорожнечу та відсутність явних переваг перед класичною скульптурою та фотографією, фотоскульптура не набула поширення, а паризька студія Віллема закрилася 1868 року. Цьому сприяв опір художньої спільноти, яка побоювалася витіснення справжньої скульптури дешевим механічним копіюванням. Одним із найзапекліших критиків фотоскульптури був молодший Олександр Дюма. У XX столітті термін «фотоскульптура» почали використовувати стосовно артоб'єктів, створених із плоских фотовідбитків, наклеєних на об'ємні конструкції^[3].

Див. також

• 3D-сканер