Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Франка Валері
італійська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Франка Валері (італ. Franca Valeri, при народженні Альма Франка Марія Норса, італ. Alma Franca María Norsa; 31 липня 1920, Мілан — 9 серпня 2020, Рим) — італійська акторка театру, кіно та телебачення.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилась 31 липня 1920 року у Мілані у заможній родині. Її батько Луїджі Норса сповідував юдаїзм, через що під час Другої світової війни йому разом зі старшим сином довелося втікати до Швейцарії, а її мати Сесілія Валаготті, католичка, лишилася з дочкою в Італії, роздобувши для дівчини фальшиве посвідчення, де було вказано що вона є позашлюбною дитиною католиків з Павії.
Акторську кар'єру розпочала з роботи на радіо. Псевдонім обрала на честь улюбленого поета Поля Валері. Знялася у таких фільмах як «Знак Венери» (1955), «Герой нашого часу» (1955), «Мораліст» (1959), «Удівець» (1959), «Злочин» (1960) та багатьох інших, грала як головні, так й другорядні ролі. У 1960-х роках багато працювала на італійському телебаченні[3].
Театральний сезон 2005—2006 року ознаменувався її виступом з власним монологом «Вдова Сократа». 2008 року виконала роль Соланж у виставі за п'єсою «Служниці» Жана Жене в міланському Piccolo Teatro.
22 лютого 2011 року нагороджена орденом «За заслуги перед Італійською Республікою»[4].
8 травня 2020 року отримала Почесну премію Давид ді Донателло.
Франка Валері померла 9 серпня 2020 року у власній квартирі в Римі через 10 днів після свого 100-го дня народження[5].
Remove ads
Особисте життя
16 січня 1960 року Валері вступила у шлюб з актором та режисером Вітторіо Капріолі. Розлучилися 1974 року.
У 1985—1995 роках перебувала у стосунках з диригентом Мауріціо Рінальді (1937—1995).
Прийомною дочкою акторки була оперна співачка Стефанія Бонфаделлі (нар. 27 квітня 1967 року)[6].
Вибрана фільмографія
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads