Франсуа-Мішель Летельє, маркіз де Лувуа

Франсуа-Мішель Летельє, маркіз де Лувуа (фр. François-Michel Le Tellier, marquis de Louvois; 18 січня 1641(16410118) — 16 липня 1691) — граф де Тоннер^[ru] з 1684 року, французький державний діяч, син Мішеля Летельє. У 1668 році призначений державним секретарем у військових справах (військовим міністром). Людовик XIV ставився до нього з великою довірою; його поради мали величезний вплив на зовнішню політику Франції.

Франсуа Мішель Летельє, маркіз де Лувуа
François-Michel Le Tellier, marquis de Louvois
Франсуа Мішель Летельє. Портрет роботи Я. Ф. Фута. Музей Версаля та Тріанона
Народився	18 січня 1641(1641-01-18) Париж
Помер	16 липня 1691(1691-07-16) (50 років) Версаль ·інсульт
Громадянство	Франція
Діяльність	державний діяч
Знання мов	французька[1]
Титул	count of Tonnerred і маркіз
Посада	Secretary of State for Ward, Minister for the Maison du Roid, Chief Minister of Franced, Surintendant des Bâtimentsd і Secretary of State for Foreign Affairsd
Батько	Мішель Летельє
Мати	Елізабет Тюрпен
У шлюбі з	Анна де Сувре
Діти	Louis-Nicolas Le Tellier de Souvréd, Louis François Marie Le Tellierd, Каміль Ле Тельє де Лувуа, Madeleine Charlotte Le Tellierd[2], Michel Courtenvau le Tellierd[2] і Marguerite le Tellier de Louvoisd
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Летельє.

Біографія

Він був надзвичайно енергійний в роботі; його посадове листування займає не менше дев'ятисот томів in-folio. Він змінив спосіб вербування, спорядження та забезпечення продовольством військ та створив корпус офіцерів, який тримав у найсуворішому підпорядкуванні; нагородами та чинами заохочувалися військові таланти, які незабаром зробили французьку армію першою у світі. Під час воєн Людовика XIV Лувуа розробляв плани операцій та керував діями письмово або ж особисто, супроводжуючи короля. При цьому у нього часто відбувалися суперечки з полководцями, що не бажали його втручання та ображалися на його горду зверхність. Зневажаючи інші нації, впевнений у силі Франції та її праві збільшувати свої володіння за рахунок сусідів, він заохочував схильність короля до завоювань. Великим цинізмом у застосуванні насильницьких засобів відрізнялася вся його політика стосовно «возз'єднання». Насильницькі заходи проти гугенотів, так само як і спустошення Пфальца в 1689 році, приводилися у виконання за його активної участі.

Владолюбство та гордість створили йому багато ворогів; найбільше ненавиділа його пані Ментенон, і його положення вже стало доволі складним, коли він раптово помер.

1684 року він купив у Франсуа Жозефа де Клермон-Тоннер графство Тоннер.

Література

• Rousset, Camille. Histoire de Louvois et de son administration politique et militaire. Paris: Didier et Cie, 1879. 4 vol. 6e éd.