Франсуа Ле Ліонне

Франсуа Ле Ліонне (фр. François Le Lionnais ; 1901—1984) — французький інженер-хімік та письменник, один із засновників літературного руху УЛІПО.

Франсуа Ле Ліонне
фр. François Le Lionnais
Ім'я при народженні	фр. François Alexandre Le Lionnais[1]
Народився	3 жовтня 1901(1901-10-03)[2][3][1]  VI округ Парижа, Париж[1]
Помер	13 березня 1984(1984-03-13)[2][3][1] (82 роки)  Булонь-Біянкур[1]
Країна	Франція
Місце проживання	route de la Reined[4] rue du Champ-de-Marsd[4]
Діяльність	математик, інженер, видавець, письменник, шахіст, учасник французького Руху Опору
Alma mater	Страсбурзький університет[d]
Знання мов	французька[2]
Заклад	Військова школа, ЮНЕСКО, Les Cahiers de l'échiquier françaisd[5], École supérieure de guerred і Office de radiodiffusion télévision françaised
Учасник	Друга світова війна
Членство	Колеж патафізики, УЛІПО, National Frontd[6] і Union rationalisted
Magnum opus	Great currents of mathematical thoughtd, Q115679080? і Dictionnaire des échecsd
Посада	Q3454970? і науковий консультантd[7][8][9]
У шлюбі з	Tania Naichenkod[10][4]
Нагороди
IMDb	ID 8573241

Біографія

Франсуа Ле Ліонне народився Парижі 3 жовтня 1901 року. Після закінчення середньої школи в Мо навчався в Страсбурзькому університеті, де здобув ступінь бакалавра та диплом у галузі хімічного машинобудування. В університеті відвідував шаховий клуб. Здобувши освіту інженера-хіміка, в 1928—1929 рр. керував промисловою фірмою Forges d'Aquiny. В 1932 році він придбав журнал Cahiers de l'échiquier français, після чого зайнявся його редагуванням, поки в 1939-му журнал не припинив свою діяльність^[11].

Під час Другої світової війни Ле Ліонне активно діяв у французькій групі опору «Національний фронт» (Front National). У жовтні 1944-го року він був заарештований, зазнав тортур гестапо і провів шість місяців (з листопада 1944 по квітень 1945 року) як ув'язнений у концентраційному таборі Дора-Міттельбау, де як фахівець був залучений до виробництва ракет Фау-2 .

Після Другої світової війни Ле Ліонне був призначений директором загальних досліджень у Вищій військовій школі (нині це частина Військової Школи в Парижі). У 1950-му році він став головою-засновником Відділу природничо-наукової освіти при ЮНЕСКО.

26 червня 1950 року разом із французьким фізиком Луї Де Бройлем та його близьким другом Жаком Берж'є він заснував Асоціацію французьких письменників-науковців, яка спочатку фінансувалася ЮНЕСКО. Ле Ліонне став першим президентом асоціації.

У 1952 році, знову у співпраці з Жаком Бержьє, Ле Ліонне сприяв заснуванню ЮНЕСКО Премії Калинга за визначні досягнення у популяризації науки. Першим лауреатом премії став Луї Де Бройль. У наступне десятиліття Ле Ліонне приєднався до консультативного комітету з наукової термінології при Французькій академії наук, виконував функції наукового консультанта Комісії з реставрації творів мистецтва у національних музеях Франції, працював технічним експертом в Індійській раді з наукових досліджень. Він створив та вів науково-популярну програму «La Science en Marche» на радіостанції France Culture.

Ле Ліонне брав активну участь в експериментальних та художніх рухах. В 1960 році він спільно з письменником Ремоном Кено заснував УЛІПО (OULIPO), об'єднання письменників і математиків, та протягом двох десятиліть був активним учасником цього об'єднання^[12]. За прикладом УЛІПО згодом він створив низку аналогічних організацій, зокрема OULIPOPO (детективна белетристика), OUMUPO (музика), OUPEINPO (живопис), OUCINÉPO (кіно) та OUCUIPO (кулінарія).

Франсуа Ле Ліонне є автором багатьох книг, а також нарисів та журнальних колонок. Вони присвячені науці, математиці та її історії, експериментальній літературі, живопису та шахам.

Мав приватну бібліотеку на 30 000 томів, з яких близько 3 000 томів були присвячені шахам.

Помер Ле Ліонне 13 березня 1984 року в містечку Булонь-Біянкур, у західному передмісті Парижа.

Доробок

Радіопрограми

• La Science en marche, Les Yeux Ouverts:
  • 1. La Prévision du temps (з Ж. Безсемуленом, Р. Клаусом, І. Фасі та A. Віо). — 1962.
  • 2. L'Éclairagisme: lumière et couleur (з мадам Жонкієр, Морісом Дерібере, Й. Ле Граном та Ж. Мезонневом). — 1962.

Про науку

• Cinquante années de découvertes, bilan 1900—1950 (збори). — Seuil, 1950.

Про математику

• Les Números remarquables (з Ерманом Жаном Бретом). — 1983.
• Les Grands Courants de la pensée mathématique . — Cahiers du Sud, 1948.
• Dictionnaire des Mathématiques, PUF (з A. Був'є та M. Жоржем). — 1979.
• Переклад (з Франсін Бері (псевдонім Франсін Блох)) Les Mathématiques et l'Imagination Едварда Казнера та Джеймса Ньюмана. — Paris: Payot, 1950.

Про літературу

• LiPo (1 ^er Manifeste de l'OuLiPo) . — Gallimard, 1963 .
• 2 ^e Manifeste de l'Oulipo . — Gallimard, 1973 .
• 3 ^e Manifeste de l'Oulipo . — La Bibliothèque Oulipienne № 30.
• Un Certain Disparate (інтерв'ю та витримки). — La Bibliothèque Oulipienne № 85 (повний текст опублікований УЛІПО в 2011^[13]).
• Lewis Carroll précurseur de l'OU. LI. PO . — Вид. Анрі Вейрієр, 1978 .
• Les Habits Noirs, une épopée méconnue (згодом і хронологія для однойменного твору Поля Феваля). — Paris: Marabout Géant. — V. 7, issue 7, «La bande Cadet». — Pp. 419—441.

Про живопис

• Magnelli . — Galerie de France, 1960 .
• La Peinture à Dora . — L'Échoppe, 1999 .

Про шахи

• L'Ouverture française 1 é4-é6 . — Éditions des Cahiers de l'Échiquier Français, 1935 .
• Le Jardin des échecs . — Éditions des Cahiers de l'Échiquier Français, 1936 .
• Les Prix de beauté aux échecs . — Payot, 1939 ; 2-ге вид. 1951 ; 3-тє вид. 2002.
• Le Jeu d'échecs, " Que Sais-je ". — PUF, 1957 ; 2-ге вид. 1974.
• Dictionnaire des échecs (з Ернстом Пейджет). — PUF, 1967 ; 2-ге вид. 1974.
• Tempêtes sur l'échiquier . — Pour la science, 1981 .
• Marcel Duchamp joueur d'échecs . — L'Échoppe, 1997 .

Різне

• Le Temps . — Вид. Роберт Дельпір, 1959.