Франсіско Енрікес-і-Карвахаль

Франсіско Іларіо Енрікес-і-Карвахаль (14 січня 1859 — 6 лютого 1935)^[1] — домініканський лікар, правник, письменник, викладач і політик, президент країни напередодні окупації Домініканської Республіки.

Франсіско Енрікес-і-Карвахаль ісп. Francisco Henríquez y Carvajal‎‎‎‎
Франсіско Енрікес-і-Карвахаль
Прапор 35-й Президент Домініканської Республіки
31 липня — 29 листопада 1916 року
Попередник:	Рада державних секретарів
Наступник:	Американська військова влада
Народження:	14 січня 1859(1859-01-14) Санто-Домінго
Смерть:	6 лютого 1935(1935-02-06) (76 років) Сантьяго-де-Куба
Країна:	Домініканська Республіка
Освіта:	Паризький університет
Шлюб:	Salonme Ureñiad
Діти:	Педро, Франсіско, Макс, Каміла

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карвахаль.

Життєпис

Після навчання на батьківщині виїхав до Парижа на чотири роки. Там він вчився на лікаря в Паризькому університеті. Повернувся до Домініканської Республіки, де проходив інтернатуру. Потім працював редактором у газеті El Maestro, утім був змушений виїхати з країни за часів режиму Улісеса Еро. Повернувся на батьківщину 1899 року та зайняв пост міністра закордонних справ у кабінеті Хуана Ісідро Хіменеса.

1902 Енрікес відкрив представництво на Кубі, де мав медичну практику. Знову повернувся до рідної країни 1903 року, але знову виїхав за кордон за кілька місяців. 1907 президент Рамон Касерес відрядив його делегатом на Гаазьку конвенцію. 1911 Енрікес був емісаром у Гаїті з метою розв'язання проблеми кордонів.

1916 року перебував у складі дипломатичної місії, коли країну було окуповано Сполученими Штатами. Пізніше Рада державних секретарів на чолі з Орасіо Васкесом обрала Енрікеса на пост президента^[2][3]. Посаду глави держави обіймав до кінця листопада 1916 року^[4]. Його наступником став американський військовий губернатор Геррі Шепард Кнапп.

За часів президентства РафаеляТрухільйо був послом Домініканської Республіки у Франції та Кубі (1930—1935).

Бібліографія

• «La hija del Hebreo» (1883)
• «Ramón Mella» (1891)
• «Informe sobre la seguridad Conferencia Internacional Americana» (1902, доповідь на Американській конференції безпеки)
• «Juvenilia» (1904)
• «Dolorosa» (1909)
• «Derecho Internacional Público y la Guerra» (1915)
• «Discurso pro-Pablo Duarte» (1915)
• «Páginas Selectas» (1918)
• «Cuba y Quisqueya» (1920)
• «Rosa de la tarde» (1923)
• «Guarocuya. Monólogo de Enriquillo El» (1924)
• «Todo por Cuba» (1925)
• «Nacionalismo» (1925)
• «Del Amor y del Dolor» (1926)
• «Páginas electas» (1926)
• «Mi Álbum de Sonetos» (1927)
• "Etica y Estética "(1929)
• «Historicos Romances» (1937)
• «El poema de la historia. fragmento de un poema inconcluso» (1948)
• «Cuentos» (1950)