Франциск Сарсе

Франци́ск Сарсе́ (фр. Francisque Sarcey; 8 жовтня 1827(18271008),  — 16 травня 1899) — французький письменник, публіцист і театральний критик.

Франциск Сарсе
фр. Francisque Sarcey
Ім'я при народженні	фр. François Sarcey
Народився	8 жовтня 1827(1827-10-08) Дурдан
Помер	16 травня 1899(1899-05-16) (71 рік) Париж
Поховання	Цвинтар Монмартр
Громадянство	Франція
Діяльність	журналіст, театральний критик, письменник, коментатор
Відомий завдяки	письменник, публіцист, театральний критик
Alma mater	Вища нормальна школа
Знання мов	французька[1][2]
Заклад	Revue pédagogiqued[3]
Членство	Ліга французької батьківщини
Діти	Yvonne Sarceyd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у муніципалітеті Дурдан, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн, Франція.

Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, деякий час був викладачем.

З 1860 року цілком віддається літературній і журналістській діяльності.

Будучи помірним лібералом, він у своїх судженнях про явища мистецтва керувався критерієм «здорового глузду», тобто писав так, як це було прийнятно і зрозуміло для середнього паризького буржуа. Як театральний критик, Ф. Сарсе дуже швидко посів одне з провідних місць. Він нерідко звеличував твори, що вирізнялися виключно зовнішніми ефектними положеннями, часто замовчуючи п'єси тих драматургів, які, цураючись штучних ефектів у побудові інтриги, намагалися дати більш поглиблену картину людських переживань і відносин. Захисник французьких комедійних традицій. Ф. Сарсе надмірно звеличував Е. Лабіша і Гандільйо, вважав Е. Скріба і В. Сарду чи не першими драматургами Франції, водночас залишився цілком чужим до нових віянь у галузі драматургії, пов'язаних з іменами Г. Ібсена, Л. Толстого, Г. Гауптмана та Г. Зудермана.

Помер у Парижі. Похований на цвинтарі Монмартр.

Основні твори

• Le nouveau seigneur de village (укр. Новий господар села, 1862);
• Le siege de Paris (укр. Облога Парижа, 1871);
• Etienne Moret (укр. Етьєн Море, 1876);
• Comédiens et comediennes (укр. Актори й акторки, 1878—1884);
• Souvenirs de jeunesse (укр. Спогади молодості, 1884);
• Souvenirs d'âge mur (укр. Спогади зрілого віку, 1892).