Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Франц фон Зуппе

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Франц фон Зуппе
Remove ads

Франц фон Зуппе[6] (нім. Franz von Suppé;також Suppè[7]; 18 квітня 1819, Спліт — 21 травня 1895, Відень) — австрійський композитор і диригент. Один із засновників віденської оперети.

Коротка інформація Франц фон Зуппе, нім. Franz von Suppé ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Зуппе народився в хорватському місті Спліт, що належав тоді Австро-Угорщині. Частина його предків, за деякими відомостями, родом з Бельгії, мати Зуппе — австрійка з Відня, є й італійці. Зуппе — далекий родич композитора Гаетано Доніцетті.

При народженні він отримав ім'я Франческо Ецекьеле Ерменеджільдо, кавалер Зуппе-Демеллі (італ. Francesco Ezechiele Ermenegildo, Cavaliere Suppé Demelli).Згодом, переселившись до Австрії, він своє ім'я скоротив і германізуватися. У романських країнах його можуть назвати Франческо Зуппе-Демеллі.

Зуппе здобув музичну освіту в Задарі та Кремоні і вже в дитинстві почав писати власні композиції. Деякий час вивчав в Падуї право, але композицію не кидав і поступово здобув популярність як автор популярних пісень.

1835 року його овдовіла мати повертається до Відня.

Поворот у долі Зуппе настав в 1840 році, коли Франц Ксавер Покірні запросив його стати диригентом віденського Театру в Йозефштадті. Зуппе написав понад сотню оперет, фарсів, балетів та ін. сценічних форм, поставлених як в цьому, так і в інших театрах Європи і США. Також виступав як співак.

В кінці життя Зуппе став приділяти більше уваги створенню класичної та духовної музики.

Зображений на австрійській поштовій марці 1995 року.

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Могила Франца фон Зуппе на Центральному кладовищі у Відні

Зуппе написав понад дві тисячі різних творів. В основному це пісні, хори, романси. Він також автор численних мес, симфоній і концертних увертюр.

Для театру він написав близько 30 оперет і комічних опер, з яких найбільш відомі «Боккаччо», «Прекрасна Галатея» і «Фатініца». Його чудові увертюри виконуються навіть частіше, ніж відповідні оперети і опери.

Оперета «Боккаччо» неодноразово екранізувалася.

Оперети і комічні опери

  • Пансіонат (Das Pensionat, 1860, Відень)
  • Картковий гравець (Die Kartenschlägerin, 1862, Theater am Franz-Josefs-Kai, Відень, за мотивами пушкінської «Пікової дами»)
  • Десять наречених, жодного нареченого (Zehn Mädchen und kein Mann, 1862, Kai-Theatre, Відень)
  • Веселі студенти, (1863, Kai-Theater, Відень)
  • Пікова дама (Pique Dame, 1864, Graz (переробка Die Kartenschlägerin)
  • Прекрасна Галатея (Die schöne Galathee, 1865, Carltheater, Відень)
  • Легка кавалерія (Leichte Kavallerie, 1866, Carltheater, Відень)
  • Banditenstreiche (1867, Carltheater, Відень)
  • Господиня (Die Frau Meisterin, 1868, Carltheater, Відень)
  • Фатініца (Fatinitza, 1876, Carltheater, Відень)
  • Боккаччо (Boccaccio, 1879, Carltheater, Відень)
  • Донна Жуаніта (Donna Juanita, 1880, Carltheater, Відень), існує також в оркестровці Леоніда Фейгіна
  • Гасконець (Der Gascogner, 1881, Carltheater, Відень)
  • Bellmann (1887, театр «Ан дер Він», Відень)
  • Прагнення до щастя (Die Jagd nach dem Glück, 1888, Carltheater, Відень)

Інструментальні твори

  • Марш «О, моя Австрія» (Oh Du mein Österreich), який називали другим гімном країни
  • Увертюра «Ранок, полудень і вечір у Відні» (Ein Morgen, ein Mittag und ein Abend in Wien)
  • Увертюра «Поет і селянин» (Dichter und Bauer)
  • Увертюра «Танталові страждання» (Tantalusqualen)

Духовна музика

  • Реквієм
Remove ads

Література

  • Музичний енциклопедичний словник / Гол. ред. Г. В. Келдиш. — М.: Радянська енциклопедія, 1990. — с. 204 — ISBN 5-85270-033-9
  • Ярон Г. М. Про улюбленому жанрі. М.: Мистецтво, 1960.
  • Володимирська А. Зоряний годинник оперети, Л., 1975.
  • Трауберг Л. Жак Оффенбах і інші. М.: Мистецтво, 1987.

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads