Фреатомагматичне виверження

Фреатико-магматичне виверження — це виверження вулкана зі взаємодією магми та води. Відрізняється від виключно магматичного або фреатичного виверження; на відміну від фреатичних вивержень, продукти фреатомагматичного виверження містять ejecta detritici^[1]. Зазвичай велике вибухове виверження має магматичні та фреатико-магматичні компоненти.

Структура фреатико-магматичного виверження: 1) Шлейф водяної пари; 2) вулканічна бомба; 3) камін; 4) вулканічний конус; 5) геологічні товщі; 6) водоносний шар; 7) фреатико-магматичний вибух; 8) магматична камера.

Фреатомагматичне виверження на вершині гори Сент-Геленс у штаті Вашингтон, США.

Відклади попелу фреатомагматичного походження, що перекривають осади магматичного походження

Механізм

Існує кілька теорій щодо механізмів утворення зольних відкладень. Найвідоміша теорія передбачає теплове стискання частинок під час швидкого охолодження внаслідок контакту з водою. Часто контакт магми з водою відбувається в морі, як у випадку з ісландським вулканічним островом Суртсей. В інших випадках контакт відбувається з озерною водою, як це сталося на Санторіні, де фреатико-магматичний компонент мінойського виверження був результатом як морської води, так і озера, що утворилося в кратері вулкана. Існують також фреатико-магматичні виверження внаслідок взаємодії з водоносними горизонтами.

Інша теорія включає в себе моделі реакцій на взаємодії між гарячим і охолоджуючим середовищем, розробленими в ядерній промисловості. Фрагменти гарячого середовища (у даному випадку магми) при контакті з охолоджуючим середовищем (море, озеро, водоносний горизонт) поширюють хвилі теплового скорочення, які створюють тріщини в магмі, що збільшують поверхню взаємодії, що призводить до дуже швидкого охолодження. Однак ці два механізми подібні й можуть відбуватися одночасно.

Див. також

• Фреатичне виверження