Фредерік Вахтмейстер

Аксель Фредрік Клаессон Вахтмейстер аф Йоханнісхус (швед. Axel Fredrik Claësson Wachtmeister af Johannishus; 10 лютого 1855 — 6 вересня 1919) — шведський державний діяч і вчений, міністр закордонних справ Швеції (1905).

Аксель Фредрік Клаессон Вахтмейстер аф Йоханнісхус
Axel Fredrik Claësson Wachtmeister af Johannishus
Народився	10 лютого 1855(1855-02-10)  Bärbo parishd, Нючепінг, лен Седерманланд, Швеція
Помер	6 вересня 1919(1919-09-06) (64 роки)  Стокгольм, Швеція
Поховання	Bärbo Churchd
Країна	Швеція
Діяльність	політик, дипломат
Знання мов	шведська
Членство	Шведська королівська академія наук, Королівське фізіографічне товариство в Лунді, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Royal Swedish Academy of Agriculture and Forestryd і Уппсальське королівське наукове товариствоd
Титул	граф[d]
Посада	member of the First Chamberd[1][2] і міністр закордонних справ Швеції
Партія	Protectionist Partyd (1909)[2], Q111103693? (1911)[2] і National Partyd (1916)[2]
Рід	Wachtmeister af Johannishusd
Батько	Claes Adam Wachtmeisterd
У шлюбі з	Louise af Ugglasd
Діти	Ted Wachtmeisterd[2], Nils Wachtmeisterd[2] і Maud Victoria Vult von Steyernd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї підполковника Клоса Вахтмайстера. Виріс в замку Тістад в комуні Нючепінг в Седерманланді.

Протягом декількох років він обіймав дипломатичні посади в посольствах Швеції в Парижі, Римі та Відні, однак залишив дипломатію у віці 27 років^[3].

З 1895 по 1916 рік — депутат Риксдагу від Протекціоністської партії, в 1913—1914 рр. — голова комітету з державного устрою.

З 2 серпня по 7 листопада 1905 року обіймав посаду міністра закордонних справ Швеції.

У 1906 році — голова Національного музею.

З 1907 по 1916 рік — канцлер Уппсальского університету.

У 1906 р відмовився від пропозиції короля зайняти пост прем'єр-міністра.

У 1907—1918 роках — голова правління Фонду Нобеля і інспектор в Нобелівському інституті, з 1907 року — і голова Національного інституту лісового господарства.

Почесний член Королівської академії вільних мистецтв (1902), Шведської королівської академії сільського та лісового господарства (1905), академічного Королівського фізіографічного товариства (1908), Королівського наукового товариства в Уппсалі (1910). У 1912 році був обраний до складу Шведської королівської академії наук. У тому ж році він став почесним членом Шведської королівської академії словесності.

Похований на кладовищі в Берба разом зі своєю дружиною і дочкою Дейзі^[4].

Нагороди

Шведські:

• орден Серафимів (1912)
• Ювілейний пам'ятний знак на честь одруження Оскара II і королеви Софії
• Пам'ятний знак до 35-річчя коронації Оскара II

Іноземні:

• Великий хрест баварського ордена Святого Михайла

• орден Корони Таїланду першого класу

• орден «Османіє» 1-го ступеня

• Великий хрест імператорського австрійського ордена Франца Йосифа

• Великий офіцер ордена Корони Румунії

• Лицар італійського ордена Святих Маврикія і Лазаря

• орден «За заслуги» князівства Вальдес третього класу

• Командор ордена Білого орла Великого герцогства Саксен-Веймар-Айзенах