Гримуча ртуть

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ртуть (значення).

Гриму́ча ртуть, або фульміна́т рту́ті (англ. mercury fulminate; нім. Quecksilberfulminat n), — сполука ряду фульмінатів складу Hg(ONC)₂, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти.

Гримуча ртуть
Хімічна формула	C₂HgN₂O₂[1]
Канонічна формула SMILES	C(#[N+][O-])[Hg]C#[N+][O-][1]
Густина	4,39 г/см³
Температура спалаху	180 °C
Температура самозаймання	140 ± 10 °C
Маса	4,7E−25 кг[1]
Гримуча ртуть у Вікісховищі

Безбарвні, білі або сірі кристали. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Гримуча ртуть — найчутливіша з усіх ініціювальних вибухових речовин. Застосовується як ініціювальна вибухова речовина у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.

При зволожуванні гримучої ртуті її вибухові властивості і чутливість знижуються. За відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сполуками. З алюмінієм взаємодіє з виділенням тепла та утворенням невибухових сполук (проходить розкладання алюмінію). Через це гільзи гримучортутних капсулів виготовляють з інших металів (мідь, мельхіор).^[2]

Властивості

Густина	4307 кг/м³
Температура спалахування	170–180 °С
Температура вибуху	4450 °С
Швидкість детонації	4500–4850 м/с
Тротиловий еквівалент	0,43

Отримання

Фульмінат ртуті(II) отримують розчиненням ртуті в нітратній кислоті та додаванням до розчину етанолу. Його вперше отримав Едвард Чарльз Говард 1800 року.^[3][4] Кристалічна структура цієї сполуки була визначена лише 2007 року.^[5]

Подібним чином можна отримати фульмінат срібла, але ця сіль ще більш нестабільна, ніж фульмінат ртуті; він може вибухнути навіть під водою і його неможливо накопичити у великій кількості, оскільки він детонує під власною вагою.^[6]