Фідель Рамос

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рамос.

Фідель Вальдес Рамос (тагал. Fidel Valdez Ramos; 18 березня 1928 — 31 липня 2022^[6]) — філіппінський військовик та політик, 12-й президент Філіппін у 1992—1998 роках.

Фідель Рамос
тагал. Fidel Valdez Ramos
Народився	18 березня 1928(1928-03-18)[1][2][…]  Лінгаєн, Ілокос, Філіппіни
Помер	31 липня 2022(2022-07-31)[3] (94 роки)  Макаті, Столичний регіон, Філіппіни  ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[4]
Країна	Філіппіни
Діяльність	політик, військовослужбовець, військовий керівник
Галузь	військова справа[5] і політика[5]
Alma mater	Військова академія США, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн, Ateneo de Manila Universityd, Університет Філіппін, Centro Escolar Universityd і National Defense College of the Philippinesd
Знання мов	тагальська, англійська, Панґасінанська і філіппінська[5]
Учасник	Корейська війна і війна у В'єтнамі
Посада	Chairman of the Joint Chiefsd, Президент Філіппін[d], міністр національної оборони Філіппінd і Chairman of the Joint Chiefsd
Військове звання	генерал
Партія	Лакасd
Конфесія	методизм
Батько	Нарцисо Рамосd
Мати	Angela Valdez Ramosd
Брати, сестри	Leticia Ramos-Shahanid
У шлюбі з	Amelita Ramosd
Діти (5 )	Cristina Ramos-Jalascod
Автограф
Нагороди	Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (1997) Почесний доктор МДІМВd
IMDb	ID 2663687
Сайт	rpdev.org
Медіафайли у Вікісховищі

Походження та освіта

Походив із середовища політичної еліти — його батько був членом парламенту і міністром закордонних справ Філіппін. Освіту здобув в США, у військовій академії Вест-Пойнт, що випустила багатьох офіцерів для країн, що розвиваються, які згодом стали учасниками правих військових переворотів. Також навчався в Університеті Іллінойсу.

Військова кар'єра і роль в революції

Учасник Корейської війни і війни у В'єтнамі. У правління президента Фердинанда Маркоса як начальник поліцейських сил стежив за дотриманням режиму надзвичайного стану. У 1986 році, після дострокових президентських виборів, результати яких були спірними (обидва кандидати заявляли про свою перемогу і фальсифікаціях з боку опонентів), в країні спалахнули протести проти диктатури Маркоса, ініційовані основною противницею Маркоса — Корасон Акіно, вдовою убитого лідера опозиції, ці протести переросли у заворушення. Католицька церква, міністр оборони Хуан Енріле і Фідель Рамос підтримали опозицію. Рамос і Енріле допомогли Корасон Акіно здійснити військовий переворот. Після перевороту і втечі Маркоса з країни Рамос отримав нову посаду начальника генерального штабу. На цій посаді здійснив чистку армії від прихильників поваленого президента. У 1988 році Рамос був призначений міністром національної оборони. Після закінчення президентських повноважень Корасон Акіни в 1992 році, вона запропонувала його кандидатуру як свого наступника.

Політична діяльність

Зарекомендував себе політиком правого крила, відразу після перевороту 1986 року за його рекомендацією Акіно вивела з уряду міністрів лівої орієнтації. Виступав проти переговорів з лідерами партизан-комуністів. Прийшовши до влади, продовжував політику ринкових реформ, приватизації та залучення іноземних інвестицій, на противагу соціалістичним реформам часів «демократичної революції» Фердинанда Маркоса.