Філарет (Лінчевський)

Архієпи́скоп Філаре́т (в миру Андрій Костянтинович Лінчевський; 22 липня 1873 — 27 листопада 1937) — архієрей Українського екзархату Російської православної церкви, архієпископ Волинський і Житомирський.

Філарет (Лінчевський)
Київський собор 1926 року
Архієпископ Волинський і Житомирський
23 жовтня 1934 — 12 червня 1937
Церква:	Український екзархат
Попередник:	В'ячеслав (Шкурко)
Наступник:	Миколай (Ярушевич)
Архієпископ Уманський, вікарій Київської єпархії
27 березня 1934 — 23 жовтня 1934
Церква:	Український екзархат
Попередник:	Олександр (Петровський)
Наступник:	Димитрій (Маган)
Архієпископ Вінницький
13 травня 1932 — 1933
Церква:	Український екзархат
Попередник:	Варлаам (Козуля)
Наступник:	Олександр (Петровський)
3-й Єпископ Черкаський, вікарій Київської єпархії
2 грудня 1923 — 1932[1]
Церква:	Український екзархат
Попередник:	Миколай (Браїловський)
Наступник:	Софроній (Дмитрук)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Андрій Костянтинович Лінчевський
Народження:	22 липня 1873(1873-07-22) Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	27 листопада 1937(1937-11-27) (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Дружина:	вдівець
Діти:	четверо дітей
Священство:	6 травня 1897
Єп. хіротонія:	2 грудня 1923
Філарет у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лінчевський.

Очолював Черкаську, Вінницьку, Уманську та Волинську кафедри.

Біографія

Юність

Андрій Костянтинович Лінчевський народився 22 липня 1873 року у селі Подорожнє Чигиринського повіту Київської губернії у сім'ї псаломщика.

У 1895 році закінчив Київську духовну семінарію. 6 травня 1897 року Митрополитом Київським і Галицьким Іоанникиєм рукопокладений у священика до Покровської церкви с. Великих Гадомець Бердичівського повіту У 1914 році закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.

Початок служіння

6 травня 1897 висвячений у сан ієрея і призначений законовчителем Церковно-парафіяльних шкіл. З 1914 до 1920 року був викладачем в духовних семінаріях.

З 1922 до 1923 року був парафіяльним священиком.

Архієрейське служіння

2 грудня 1923 хіротонізований в єпископа Черкаського і Чигиринського, вікарія Київської єпархії.

У 1926 році заарештований у Харкові. З 1926 до 1928 знаходився у засланні в Кудимкарі.

З 13 травня 1932 по 1933 рік — архієпископ Вінницький.

З 27 березня 1934 року — архієпископ Уманський.

З 23 жовтня 1934 року — архієпископ Волинський і Житомирський.

12 червня 1937 року заарештований Київським УНКВС. Звинувачувався за статтею 54-10. 20 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. 27 листопада того ж року розстріляний.