Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Фільмографія Дені Вільнева
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дені Вільнев (фр. Denis Villeneuve) — франко-канадський кінорежисер, продюсер і сценарист. Його повнометражним режисерським дебютом став драматичний фільм «32-ге серпня на Землі» (1998), до якого він також написав сценарій[1][2]. Згодом він написав і зняв чергову драму «Вир[en]» (2000), що оповідає про молоду жінку, яка страждає на депресію й зав'язує романтичні стосунки із сином людини, яку вона вбила внаслідок дорожньо-транспортної пригоди[3]. Вільнев отримав кілька нагород за найкращу режисерську роботу й найкращий сценарій[4][5], а також був нагороджений призом ФІПРЕССІ на Берлінському міжнародному кінофестивалі[6]. У 2009 році він зняв драму «Політех[en]», що ґрунтується на реальних подіях, які сталися в Політехнічній школі Монреаля[7]. Після цього він став режисером та співсценаристом воєнної драми «Пожежі» (2010)[8], яка здобула схвалення критиків і численні номінації та нагороди[9][10], включно з номінаціями на премії БАФТА та «Оскар» за найкращий неангломовний фільм і найкращий міжнародний художній фільм відповідно[11][12].
У 2013 році було випущено трилер «Полонянки» з Г'ю Джекманом і Джейком Джилленголом у головних ролях[13] та психологічну драму «Ворог», над якою Вільнев також співпрацював із Джилленголом[14]. Його наступним проєктом став бойовик-трилер «Сікаріо» (2015), що оповідає про агента ФБР у виконанні Емілі Блант, яка приєднується до урядової оперативної групи із завданням знищити лідера мексиканського наркокартелю[15]. Після цього він став режисером науково-фантастичної драми «Прибуття» (2016), яка є адаптацією повісті «Історія твого життя» Теда Чана та здобула визнання критиків[16]. Фільм був названий одним із найкращих фільмів 2016 року[17], тоді як Вільнев отримав свої перші номінації за найкращу режисерську роботу на церемоніях БАФТА, Гільдії режисерів Америки та «Оскару»[18][19][20]. Потім він зняв неонуарний науково-фантастичний фільм «Той, хто біжить по лезу 2049», який є продовженням «Того, хто біжить по лезу» (1982) та оповідає про репліканта у виконанні Раяна Гослінга[16].
Кількома роками пізніше Вільнев став режисером, співсценаристом та співпродюсером епічного науково-фантастичного фільму «Дюна» (2021) § першої частини адаптації однойменного роману Френка Герберта[21], яка здобула схвальні відгуки[22] та стала найкасовішою у фільмографії Вільнева, зібравши 400 млн $[23][24]. Картина була номінована на численні нагороди, включно з номінаціями в категоріях «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота» й «Найкращий адаптований сценарій», а також першими для Вільнева номінаціями на «Золотий глобус»[25]. Його наступною роботою стане «Дюна 2» (2023) — друга частина адаптації роману Герберта[26].
Remove ads
Фільмографія
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads