Філімонов Олег Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Філімонов.

Оле́г Микола́йович Філімо́нов (нар. 26 лютого 1952(19520226), Миколаїв) — український гуморист, кандидат філологічних наук, підприємець, педагог, учасник команди КВК «Одеські джентльмени»^[1], ведучий телепередач «Джентльмен-шоу», «Камера сміху», «Філімонов та компанія». Заслужений артист України. Народний артист України (27 червня 2020)^[2].

Олег Філімонов
Народився	26 лютого 1952(1952-02-26) (73 роки)  Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Національність	єврей
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	гуморист, актор, телеведучий, підприємець
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова і Джентльмен-шоу
Роки діяльності	з 1987
Партія	КПРС
Дружина	Лариса
Діти	Вікторія Карина
Батьки	Микола Федорович (нар.16 жовтня 1926) Бела Лейзерівна (нар. 22 червня 1929)
IMDb	ID 0276966
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Олег Філімонов у Вікісховищі

Життєпис

Народився 26 лютого 1952 року в Миколаєві. Його батько, Микола Федорович (нар. 16 жовтня 1926) — історик, мати, Бела Лейзерівна (нар. 22 червня 1929) — філолог. 1968 року закінчив Миколаївську СШ № 22^[3]. В дитинстві навчався у музичній школі; згодом працював у ресторані, граючи на гітарі, потім на саксофоні, ще пізніше — на клавішних інструментах.

Зовнішні відеофайли
	Зірка одеського «Джентльмен Шоу» Олег Філімонов у 65 років заговорив українською

1968 року вступив на навчання до ОНУ імені І. І. Мечникова, факультет романо-германської філології. Учень професора Валерії Кухаренко^[4].

1985 року захистив дисертацію «Стилістичні функції ритмізації англомовної художньої прози», здобувши науковий ступінь кандидата філологічних наук (нині прирівнюється до ступеня доктора філософії в галузі мовознавства).

Двадцять років викладав в ОНУ імені І. І. Мечникова, завідував кафедрою романо-германської філології. Написав докторську дисертацію, однак потім покинув виш^[5].

Кандидат на посаду міського голови Одеси у 2020 році від партії «Слуга народу»^[6]. Того ж року взяв інтерв'ю у президента Зеленського під час його візиту до Одеси^[7].

Відзнаки, нагороди

«Золотий Остап», ТЕФІ, «Телетріумф», лауреат міжнародного фестивалю сатири та гумору «Майстер Гамбс» — вручено почесний приз — особистий «дванадцятий» стілець.

Особисте життя

Вдруге одружений, з другою дружиною — Ларисою (чемпіонка УРСР з настільного тенісу) одружився в 1980 році^[8]. Старша дочка від першого шлюбу Вікторія живе в США та виховує двох дочок — Марселу і Вів'єн Лі. Молодша дочка від першого шлюбу, Карина, шість років мешкала в Нью-Йорку, народила там сина Евана Григора (прим. — помер в Одесі 30.05.2021 р.^[9]) та повернулася до Одеси^[10].

Фільмографія

• 1988 — «Кримінальний талант» — офіціант;
• 1991 — «Як це робилося в Одесі» (фільм-спектакль);
• 1991 — «Сім днів з російською красунею» — одеський міліціонер;
• 1997 — «Афери, музика, кохання» — поліційний офіцер;
• 2005 — «Хлопчачий вечір чи Великий секс в маленькому місті» — озвучував міліціянта.

На телебаченні брав участь у наступних програмах:

• У 1986—1988 — «Клуб веселих та кмітливих»;
• 1991—2005 — «Джентльмен-шоу»;
• 1993—1994, 1998 — «Маски-шоу»;
• 2001—2002 — «Філімонов та компанія»;
• 2001—2004 — «Камера сміху» — ведучий передачі;
• 2006—2015 — «Голі та смішні» — автор сценарію;
• 2012 — й надалі — «Приколісти» — автор сценарію.

Зіграв близько 600 ролей.

Восени 2013 року зіграв роль у виставі «Ураган на ім'я Одеса» в київському театрі «Актор» (художній керівник Ігор Славинський); автори п'єси — Олександр Тарасуль, Євген Хаїт і Віктор Явник.

Політична позиція

Олег Філімонов вважає себе патріотом України та Одеси. Він сказав — «Я стою на тому, що Україна повинна бути незалежною». Разом зі своїми колегами-акторами Олег Філімонов влаштовує благодійні вистави для військовослужбовців, які повертаються до Одеси після участі у зоні бойових дій АТО/ООС^[11].

2016 року Філімонов почав розмовляти українською мовою. Він сказав:

Я дуже хочу вивчити українську мову, дуже люблю її, я живу в Україні. В Америці я розмовляю англійською, у Франції — французькою, в Італії — зараз вчу італійську і намагаюся розмовляти нею, тому природно, що на своїй Батьківщині маю розмовляти українською![12][13]