Філіппов Дмитро Володимирович

Дмитро Володимирович Філіппов^[1] (29 вересня 1963, Усть-Каменогорськ, Казахська РСР, СРСР — 28 червня 2019, Магнітогорськ, Росія^[2]) — радянський хокеїст, нападник. Майстер спорту СРСР.

Дмитро Філіппов
Особові дані
Народження	29 вересня 1963(1963-09-29) Усть-Каменогорськ, СРСР
Смерть	28 червня 2019(2019-06-28) (55 років) Магнітогорськ, Росія
Зріст	174 см
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Торпедо» (Усть-Каменогорськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1980–1984 «Енбек» (Алма-Ата) ? (107) 1984–1985 «Торпедо» (УК) 25 (7) 1985–1986 «Динамо» (Харків) 29 (4) 1985–1986 «Іжсталь» 21 (5) 1986–1990 «Автомобіліст» (Караганда) 252 (88) 1990–1991 «Лада» (Тольятті) 11 (1) 1990–1994 «Металург» (Магнітогорськ) 171 (55) 1994–1995 «Фасса» (Італія) 3 (2) 1996–1997 «Металург» (Новокузнецьк) 34 (5) 1997–1998 «Носта — Південний Урал» 12 (2) 1999–2000 «Нафтовик» (Альметьєвськ) 28 (4)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Філіппов.

Біографічні відомості

Вихованець усть-каменогорського «Торпедо». Мешкав у районі Комендантка, котрий дав радянському хокею Бориса Александрова, Сергія Варнавського, Михайла Паніна, Ігоря Беляєвського та інших^[3]. Займався у групі заслуженого тренера Казахської РСР Юрія Павловича Тархова^[4]. На зональному турнірі 15-річних у Новосибірську тріо Дмитро Філіппов — Андрій Богатирьов — Юрій Леонов стало найрезультативнішою ланкою, а казахська команда з другого місця пройшла в наступне коло. Всесоюзний фінал 1978 року проходив в Уфі. У першому матчі здобули перемогу над московським «Динамо» з рахунком 9:4 (Філіппов відзначився 5 закинутими шайбами). У наступних турах були перемоги над ЦСКА, «Трактором», «Салаватом Юлаєвим», нічия з «Крильцями» і поразка від московського «Спартака». У підсумку — срібні нагороди (набрали однакову кількість очок зі «спартаківцями»)^[5]. Дмитро Філіппов став найкращим бомбардиром змагання — 11 влучних кидків. Згодом партнерів запросили до юнацької збірної Радянського Союзу для участі в міжнародному турнірі у Фінляндії.

1980 року поїхав до столиці республіки, де відродили команду майстрів «Енбек». Вихованці Усть-Каменогорська стали основою того складу, а очолював у першому сезоні — Вадим Куликов^[6][7]. Три сезони грав у ланці з Юрієм Леоновим і Сергієм Селедковим. Партнери чудово розуміли одне одного і показували результативну гру. На думку олімпійського призера Юрія Бауліна^[en], це тріо було здатне грати проти будь-яких суперників. 1984 року повернувся на сезон до рідного міста, згодом були виступи за харківське «Динамо» і вищелігову «Іжсталь» (Устинов). Тривалий час захищав кольори «Автомобіліста» з Караганди і «Металурга» з Магнітогорська. 12 вересня 1992 року став автором першої шайби «Магнітки» в елітному дивізіоні, на 23-й хвиліні матчу з «Салаватом Юлаєвим» у рамках першого сезону Міжнаціональної хокейної ліги. Також грав за «Ладу» (Тольятті), італійську «Фассу», «Металург» (Новокузнецьк), об'єднаний «Носта-Південний Урал» (Новотроїцьк-Орськ) і «Нафтовик» (Альметьєвськ). Завершив виступи на хокейних майданчиках у 2000 році, всього на його рахунку щонайменше 293 голи.

Певний час працював дитячим тренером в Усть-Каменогорську. Був депортований з Казахстану (як громадянин Росії мешкав без належної регістрації). Помер 28 червня 2019 року в Магнітогорську від інсульту.

Старший на рік брат Олександр — переможець юнацького чемпіонату СРСР 1979 року^[8]. Займався у групі заслуженого тренера Казахської РСР Олега Петровича Домрачова. Виступав за команди майстрів «Торпедо» (Усть-Каменогорськ), «Латвіяс Берзс» (Рига), «Будівельник» (Теміртау), «Динамо» (Харків), «Горняк» (Рудний) і «Автомобіліст» (Караганда). У 24 роки завершив спортивну кар'єру через травму^[9].

Статистика

Сезон	Клуб	Ліга	І	Г	П	О	ШХ
1980-81	«Енбек» (Алма-Ата)	СРСР-3	-	26	-	-	-
1981-82	«Енбек» (Алма-Ата)	СРСР-3	39	25	24	49	28
1982-83	«Енбек» (Алма-Ата)	СРСР-2	67	31	24	55	-
1983-84	«Енбек» (Алма-Ата)	СРСР-2	60	25	-	-	-
1984-85	«Торпедо» (Усть-Каменогорськ)	СРСР-2	25	7	8	15	12
1985-86	«Динамо» (Харків)	СРСР-2	29	4	3	7	26
	«Іжсталь» (Устинов)	перехідна	21	5	4	9	18
1986-87	«Автомобіліст» (Караганда)	СРСР-2	47	11	14	25	52
1987-88	«Автомобіліст» (Караганда)	СРСР-2	67	23	29	52	54
1988-89	«Автомобіліст» (Караганда)	СРСР-2	72	34	36	70	62
1989-90	«Автомобіліст» (Караганда)	СРСР-2	66	20	18	38	22
1990-91	«Лада» (Тольятті)	СРСР-2	11	1	1	2	6
	«Металург» (Магнітогорськ)	СРСР-2	33	10	9	19	32
1991-92	«Металург» (Магнітогорськ)	СРСР-2	48	22	20	42	36
1992-93	«Металург» (Магнітогорськ)	МХЛ	40	9	13	22	26
	«Металург» (Магнітогорськ)	плей-оф	5	2	0	2	2
1993-94	«Металург» (Магнітогорськ)	МХЛ	43	12	8	20	29
	«Металург» (Магнітогорськ)	плей-оф	2	0	0	0	2
1994-95	«Металург-2» (Магнітогорськ)	Росія-2	2	0	1	1	2
	«Фасса»	Італія	3	2	0	2	0
1996-97	«Металург» (Новокузнецьк)	Росія	34	5	9	14	34
1997-98	«Носта — Південний Урал»	Росія-2	12	2	1	3	14
1999-00	«Нафтовик» (Альметьєвськ)	Росія2	28	4	11	15	16