Філіпп Гаррель

Філі́пп Гарре́ль (фр. Philippe Garrel; нар. 6 квітня 1948, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер, сценарист та продюсер. Син актора Моріса Гарреля та батько Луї Гарреля.

Філіпп Гаррель
Philippe Garrel
Дата народження	6 квітня 1948(1948-04-06) (77 років)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Роки активності	1964 — наш час
Член у	Groupe Zanzibard
Діти	Луї Гаррель, Esther Garreld і Léna Garreld
IMDb	ID 308042
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (2005) European Film Academy Critics Awardd (2006) Срібний ведмідь за найкращу режисуру (2023)
Філіпп Гаррель у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гаррель (значення).

Біографія

Філіпп Гаррель народився 6 квітня 1948 року в західному передмісті Парижа Булонь-Біянкур в сім'ї відомого французького актора Моріса Гарреля. Вирішивши піти стопами батька, Філіпп рано захопився кінематографом і уже в 16-річному віці зняв за власним сценарієм свій перший фільм — «Діти, що розсварилися» (1964). У 1967 році він поставив дебютний повнометражний фільм «Марі на пам'ять».

У 1970-і роки Філіпп Гаррель знімав андеграундні картини, досліджував різні візуальні стилі, а починаючи з 1979 року випустив серію сюжетних автобіографічних фільмів.^[1]

У 1982 році Гаррель поставив фільм «Таємна дитина» за який він отримав приз імені Жана Віго. У 1984 році він отримав приз «Перспективи кіно» 37-го Каннського кінофестивалю за фільм «Свобода, ніч».

У 1991 фільм Філіппа Гарреля «Я більше не чую гітари» було номіновано на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (отримав «Срібного лева»). У 1998 році режисер зняв зірку французького кіно Катрін Деньов у стрічці «Вітер в ночі» (номінувався на «Золотого лева»). У 2000-му ще одну номінацію і Приз ФІПРЕССІ Гаррелю принесла «Дика невинність». У 2005 він отримав «Срібного лева» за «Постійних коханців». У 2011-м його фільм «Те літо пристрасті», головні ролі в якому зіграли Моніка Белуччі та син режисера Луї Гаррель, увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю.

Філіпп Гаррель викладає в державній кіношколі La Femis у Парижі.

Приватне життя

З 1969 до 1979 року Філіпп Гаррель перебував у романтичних стосунках з німецькою акторкою і співачкою, зіркою групи Velvet Underground Ніко. Вони познайомилися під час запису пісні «The Falconer» для саундтреку фільму Гарреля «Незаймане ложе». Гаррель зняв Ніко у семи своїх фільмах.

Філіпп Гаррель та акторка Бріжит Сі — батьки Луї Гарреля (нар. 1983) та Естер Гаррель. Філіпп почав знімати сина у своїх фільмах починаючи з 1988 року, коли він з'явився в епізоді «Запасних поцілунків».

Вибрана фільмографія

Режисер

• 1964: Діти, що розсварилися / Les enfants désaccordés (короткометражний)
• 1967: Марі на пам'ть / Marie pour mémoire
• 1968: Викривач / Le révélateur
• 1969: Незаймане ложе / Le lit de la vierge
• 1972: Внутрішня рана / La cicatrice intérieure
• 1974: Високе усамітнення / Les hautes solitudes
• 1975: Ангел пролетів / Un ange passe
• 1976: Кришталева колиска / Le berceau de cristal
• 1978: Подорож до саду покійних / Voyage au jardin des morts (короткометражний)
• 1979: Блакитні витоки / Le bleu des origines
• 1979: Таємна дитина / L'enfant secret
• 1983: Свобода, ніч / Liberté, la nuit
• 1985: Вона провела стільки часу у світлі софітів... / Elle a passé tant d'heures sous les sunlights...
• 1989: Рятівні поцілунки / Les baisers de secours
• 1991: Я більше не чую гітари / J'entends plus la guitare
• 1993: Народження кохання / La naissance de l'amour
• 1996: Серце примари / Le coeur fantôme
• 1999: Вітер вночі / Le vent de la nuit
• 2001: Дика невинність / Sauvage innocence
• 2005: Постійні коханці / Les amants réguliers
• 2008: Межа світанку / La frontière de l'aube
• 2011: То літо пристрасті / Un été brûlant
• 2013: Ревнощі / La jalousie
• 2015: У тіні жінок / L'Ombre des femmes
• 2017: Коханець на день / L'Amant d'un jour

Нагороди і номінації

Рік	Категорія	Номінант	Результат
Венеційський кінофестиваль
1991	Золотий лев	Я більше не чую гітари	Номінація
	Срібний лев		Перемога
1999	Золотий лев	Вітер вночі	Номінація
2001		Дика невинність	Номінація
	Приз ФІПРЕССІ		Перемога
2005	Золотий лев	Постійні коханці	Номінація
	Срібний лев		Перемога
2011	Золотий лев	Те літо пристрасті	Номінація
2013		Ревнощі	Номінація
Каннський кінофестиваль
1984	Приз конкурсу «Перспективи кіно»	Свобода, ніч	Перемога
2008	Золота пальмова гілка	Межа світанку	Номінація
Європейська кіноакадемія
2006	Приз ФІПРЕССІ	Постійні коханці	Перемога
Приз Жана Віго
1982	Найкращий художній фільм	Таємна дитина	Перемога
Приз Луї Деллюка
2005	Постійні коханці		Перемога
Премія «Люм'єр»
2005	Найкращий режисер	Постійні коханці	Перемога
2016	Найкращий режисер	У тіні жінок	Номінація
2018	Найкращий режисер	Коханець на день	Номінація

Література

• Courant G. Philippe Garrel. Paris: Studio 43, 1983
• Salvarore R.M. Traiettorie dello sguardo: il cinema di Philippe Garrel. Padova: Il poligrafo, 2002
• Casas K. Philippe Garrel: el cine revelado. San Sebastián: Festival Internacional de Cine de Donostia, 2008
• Domenici V. Il corpo e l'immagine: il primo cinema di Philippe Garrel. Roma: Armando, 2008

Громадська позиція

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[2]