Фінікіянки (Евріпід)

«Фінікіянки» (дав.-гр. Φοίνισσαι, Phoinissai) — трагедія давньогрецького драматурга Еврипіда, створена близько 411 р. до н. е.

Фінікіянки
дав.-гр. Φοίνισσαι
Жанр	Давньогрецька трагедія[1]
Форма	п'єса[2]
Автор	Евріпід[2]
Мова	давньогрецька мова[1]
Цей твір у Вікісховищі

Дійові особи трагедії

• Іокаста
• Креонт
• Етеокл
• Полінік
• Менекей
• Антігона
• Едіп

Сюжет трагедії

Трагедія написана на матеріалі міфів з фіванського циклу, що раніше використовувався Есхілом («Семеро проти Фів») і Софоклом («Цар Едіп», «Едіп у Колоні», «Антігона»). Дія відбувається під час походу Сімох проти Фів. Головні персонажі — хор фінікійських жінок, що їхали в Дельфи, але були затримані у Фівах війною.

Особливості твору

Евріпід використовує в "Фінікиянках" нетрадиційну версію міфу. Іокаста тут наклала на себе руки не після того, як відкрилася правда про її другий шлюб, а над тілами своїх синів, які вбили один одного. Едіп після самоосліплення не вирушив у вигнання, а утримувався в ув'язненні.

Трагедія містить нове потрактування образів Полініка й Етеокла. Перший виявляється не зрадником, а борцем за праве діло; а Етеокл зображений не героєм і захисником батьківщини, а властолюбцем, готовим на все, щоб утримати престол.

"Фінікіянкі" — одна з найдовших грецьких трагедій. Вона відрізняється ускладненою дією, введенням епізодів, не пов'язаних безпосередньо з драматичним конфліктом, різноманітністю музичних і сценічних ефектів.

Вплив

Цицерон пише, що Цезар любив повторювати два рядки з "Фінікиянок", виправдовуючи ними своє прагнення до влади: "Якщо закон переступити, то лише заради царства, а в іншому його ти мусиш поважати".

Інтерпретація міфу

Вибір назви п'єси пояснюється тим, що хор її складають полонені громадянки фінікійського Тіру, які відправлені в Дельфи, але по дорозі затримуються в Фівах.

Зміст трагедії заснований на міфі про фіванського царя Едіпа. Евріпід вільно поводиться із сюжетом міфу: Едіп і його мати та дружина Іокаста ще живі під час походу Сімох проти Фів, коли їхні сини Етеокл і Полінік вбивають один одного. Іокаста, яка разом з дочкою Антігоною марно намагалася запобігти двобою двох синів, вбиває себе над їх мертвими тілами.