Фіщенко Олексій Федорович

Олексі́й Фе́дорович Фі́щенко (29 грудня 1920, Умань — 15 лютого 2010, Київ) — український графік. Член Спілки художників СРСР, Національної спілки художників України (1960)^[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний художник України (2000)^[2].

Фіщенко Олексій Федорович
Народження	29 грудня 1920(1920-12-29)  Умань, Київська губернія, УНР
Смерть	15 лютого 2010(2010-02-15) (89 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1953) і Київський державний художній інститут (1959)
Вчитель	Коновський Петро Сергійович і Пащенко Олександр Софонович
Діяльність	художник-гравер
Член	СХ СРСР і Національна спілка художників України
Нагороди

Життєпис

Олексій Федорович Фіщенко народився 29 грудня 1920 року в місті Умань Черкаської області. Пережив голодомор. Учасник Другої світової війни, відзначений бойовими нагородами.

1953 року закінчив Одеське художнє училище^[1] (викладач П. Коновський), 1959 — Київський художній інститут (1959, майстерня станкової графіки О. Пащенка).

Учасник обласних (з 1952)  республіканських (з 1957) та зарубіжних (з 1959) художніх виставок. Перша персональна виставка відбулася у 1963 році^[3]. Брав участь у пленерах в Україні та за її межами^[4].

Посмертна виставка художника «Світ рисунка» експонувалася у виставкових залах Національної спілки художників України (2011)^[4]. Його роботи разом з творами інших митців були представлені у виставковому проєкті Мистецького Арсеналу «Відбиток. Українська друкована графіка XX—XXI століть»^[5].

Твори художника представлені у музейних, галерейних та приватних колекціях України та світу.

Творчість

Олексій Фіщенко працював у різни видах графіки (кольоровий лінорит, рисунки олівцем, акварель, пастель), ілюстрував книги^[3], створював живописні полотна.

Його рисунки кінця 1950-х — початку 1960-х років присвячені Черкащині, Каневу — рідним місцям. Тараса Шевченка і самого митця. Багато пейзажів, замальовок художник зробив в Карпатах, Криму, на Одещині, у Києві.

Створив низку портретів відомих особистостей: Т. Шевченка, Б.-І. Антонича, М. Драй-Хмари, М. Хвильового, П. Филиповича, В. Сосюри, Г. Чупринки та ін.^[6].

Лінорити художника мають особливу фактуру і щільність кольору. Такогоо ефекту графік досягав завдяки використанню декількох дошок та доволі рідкісному методу друку — притисканням кліше руками без допомоги верстату. Усе це призводило до несподіваного результату на папері й унікальності кожного відбитку^[5].

Вибрані твори

Пейзажні серії:

• «Канів» (1957 — 59),
• «Тарасова земля»,
• «Моя Батьківщина» (1961),
• «Карпати» (1961 —70).

Портрети:

• «Портрет Т. Шевченка» (1982).
• «Скульптор Василь Бородай» (1994),
• «Автопортрет» (1997),
• «Микола Хвильовий, поет, публіцист» (2001).

Ліногравюри:

• «Звук ланів» (1967),
• «Сторожка тиша» (1969)
• «Оксамит гір» (1969)
• «Весняний день» (1970)
• «Жагучий полудень. Іллічівськ» (2002) та ін.

Книги про Олексія Фіщенка

• Олексій Фіщенко : альбом. — Київ : Мистецтво,1968.
• Алексей Федорович Фищенко : каталог. — Киев, 1977. — (рос.).