Хайруліна Василина Миколаївна

Василина Миколаївна Хайруліна (нар. 19 травня 1943, село Киянка Новоград-Волинський район Житомирська область) — українська вчителька, заслужений працівник освіти України, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент НАПН України, директор Українського колежу імені В. О. Сухомлинського (1988—2016)^[1][2], авторка понад 135 наукових праць.

Василина Хайруліна
Народилася	19 травня 1943(1943-05-19) (82 роки)  Киянка, Новоград-Волинська міська рада, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Рівненський державний гуманітарний університет
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук
Членство	Національна академія педагогічних наук України (НАПН України)
Нагороди	Орден святого рівноапостольного князя Володимира

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хайруліна.

Біографія

Народилася 19 травня 1943 року у селі Киянка Житомирської області^[3]. У 1960—62 навчалась акторської майстерності у Карагандинській студії телебачення. 8 серпня 1966 року вийшла заміж за військовослужбовця, Михайла Григоровича Хайруліна.

Закінчила Рівненський державний педагогічний інститут ім. Д. З. Мануїльського, факультет початкового навчання (1969), у 1995 році захистила кандидатську дисертацію: «Організаційно-педагогічні основи функціонування Українського колежу»^[4].

Кар'єра

Розпочала свою трудову діяльність майстром із пошиття жіночого одягу в ательє мод в місті Караганда.

Починаючи з літа 1962 року працювала старшою піонервожатою та вчителем української мови у Киянській середній школі.

У 1964 році вступила на вечірнє відділення Рівненського педагогічного інституту ім. Д. З. Мануїльського і продовжила вчителювати в СШ № 15 і СШ № 12 м. Рівне^[5].

На період навчання чоловіка подружжя переїхало до Москви, де Василина працювала старшим інструктором по роботі із сім'ями в академії ВКАХЗ ім. Тимошенка (1972—1976).

З 1976 по 1980 рік працює у СШ № 5 міста Біла Церква, спочатку вчителем початкових класів, а згодом заступником директора.

У 1980 році переїхала до Києва, де два роки працювала вчителем початкових класів у с/ш № 65.

За місцем служби чоловіка переїхала до міста Цоссен (НДР) та продовжила трудову діяльність заступником директора з навчально-виховної роботи^[3]. У 1987 році повертається з родиною в Київ.

З 1987 по 1988 рік обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи середньої школи № 204 Дніпровського району м. Києва.

1988 року пройшла конкурс та призначена директором Експериментальної школи-лабораторії Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова) № 272 Дніпровського району м. Києва.

1997 році обрана членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України.

З 1990  — член правління Товариства спілки учителів України.

Здобувши перемогу у конкурсі «Партнери в освіті», організованого Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США, проходить стажування в Сполучених Штатах Америки (вересень — жовтень 2000 року)^[5].

Почесні звання

• 1970 р. — медаль «За трудову доблесть»
• 1986 р. — відзнака Відмінник народної освіти
• 1988 р. — «Почесна Грамота Верховної Ради СРСР»
• 2001 р. — Почесна грамота Міністерства освіти і науки України
• 5 травня 2003 р. — Почесна грамота Верховної Ради України
• 27 травня 2004 р. — Заслужений працівник освіти України^[6]
• 2005 р. — відзнака «Відмінник столичної освіти»
• Травень 2006 р. — Орден святого рівноапостольного князя Володимира (УПЦ МП)
• 2 листопада 2006 р. — Почесна Грамота Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський»