Ханти

Ха́нти (хант. хантэ, кантэк, заст. екз. обські остяки) — корінний угро-фінський народ півночі Західного Сибіру.

Ханти Хантэ
дві хантські жінки у національному вбранні у Мань усквє, Березівське, Ханти-Мансійський автономний округ, Росія
Кількість	бл. 29 тис. осіб
Ареал	Росія: 28 678 осіб (2002) Ханти-Мансійський а. о. Ямало-Ненецький а. о.  Україна: 100 осіб (2001)
Близькі до	мансі, угорці, угро-фінські народи
Входить до	угри і Ob-Ugric peoplesd
Мова	російська, хантийська
Релігія	традиційні вірування (шаманізм); православ'я

Чисельність і територія проживання хантів

Земля обських остяків (хантів) у 16 сторіччі до приєднання Сибіру до Московського царства

Чисельність хантів у Росії складає 28 678 осіб (згідно з даними перепису населення 2002 року)^[1], з них 3/5 проживало у Ханти-Мансійському окрузі, ще близько третини — у Ямало-Ненецькому окрузі, решта — в Томській області та Республіці Комі.

Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання 100 осіб, які ідентифікували себе як ханти — з них як рідну хантийську мову вказало лише 6 чоловік, українську вважали рідною — 29 осіб.^[2]

Мова і релігія

Ханти розмовляють хантийською мовою, яка разом з мансійською та угорською належить до угорської підгрупи фіно-угорської мовної групи уральської родини мов.

Писемність хантської мови на основі латинки створено в середині XIX століття визначним фінським вченим Матіасом Кастреном; уже за СРСР у 30-х роках XX століття радянськими філологами переведено на кирилицю. Основне житло хантів — чум.

Всеросійський перепис населення (2010) показав, що лише 17,38% серед етнічних хантів в ХМАО вільно володіють хантийською мовою.

Традиційні заняття

Традиційні промисли хантів — рибальство, мисливство і оленярство (перейняте в ненців у ХІІІ-XIV століттях).

Видатні ханти

• Марія Кузьмівна Волдіна (Вагатова) — перша поетеса-ханти.

Див. також

• Казимське повстання