Харитонов Леонід Володимирович

Леонід Володимирович Харитонов (19 травня 1930, Ленінград, Російська РФСР — 20 червня 1987, Москва, Російська РФСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1972).

Харитонов Леонід Володимирович
Народився	19 травня 1930(1930-05-19)[1]  Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	20 червня 1987(1987-06-20)[1] (57 років)  Москва, СРСР  інсульт
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1954), Saint Petersburg Lyceum 239d і Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад	Московський художній театр, Театр Ленком, Московський художній театр і Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна
Роки діяльності	з 1954
Партія	КПРС
У шлюбі з	Харитонова Світлана Миколаївна і Q4338065?
Брати / сестри	Viktor Kharitonovd
IMDb	nm0451450
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харитонов.

Життєпис

Першу роль в кіно у фільмі «Школа мужності» зіграв в 1954 році, ще бувши студентом. Після виходу фільму «Солдат Іван Бровкін» (1955) став кумиром покоління.

За кілька років знявся у головній ролі у близько десяти картинах, в яких створив образ нового соціального героя — доброго, чарівного й «злегка недолугого». Створені ним герої не тільки виховували, але й веселили.

Один з найпопулярніших акторів радянського кіно 1950-х років.

Фільмографія

• «Школа мужності» (1954)
• «Син» (1955)
• «Солдат Іван Бровкін» (1955)
• «Васьок Трубачов і його товариші» (1955)
• «В добрий час!» (1956)
• «Вулиця сповнена несподіванок» (1957)
• «Довгий день» (1961)
• «Вогонь, вода та... мідні труби» (1968)
• «Інкогніто з Петербурга» (1977)
• «Суєта суєт» (1979)
• «Чародії» (1982, Одеська кіностудія)