Хейнйокська протока

Хейнйокська протока — протока між басейнами Ладозького озера і Балтійського моря, існувала на півночі Карельського перешийка в період між 10 200—7000 років до н. е.

Хейнйокська протока в період існування Балтійського льодовикового озера (між 10,2 і 8,5 тис. р. до н. е.). Блакитна лінія — межа покривного заледеніння 11,3 тис. р. до н. е.

Хейнйокська протока в період існування Анцилового моря (між 7,3 і 7,2 тис. р. до н. е.). Зелена лінія — розташування південної берегової лінії Ладозького озера під час існування Іольдійового моря

Протока отримала свою назву по селу Хейн-Йокі(інші мови) в районі якої знаходився поріг стоку з Ладозького озера у Фінську затоку.

Історія

Північна частина Карельського перешийка звільнилася від льодовика близько 10,2 тис. р. до н. е.^[1]. На території між Лемболовською височиною(інші мови) і фронтом льодовика виникла широка протока, що з'єднувала улоговини Ладозького озера і Балтійського моря, зайняті в цю епоху Балтійським льодовиковим озером. Спуск Балтійського льодовикового озера ~8,3 тис. р. до н. е. призвів до стрімкого падіння рівня в Балтійському басейні на 25—28 метрів до рівня моря протягом всього за декілька років^[2]. Падіння рівня Балтійського басейну призвело до відокремлення Ладозького озера й осушенню протоки між ними.

В Іольдійову стадію еволюції Балтійського басейну (8,3—7,5 тис. р. до н. е.) Ладога залишалася озером, стік з якого здійснювався через систему проток і озер по території, раніше займаної Хейнйокською протокою^[3].

З початком Анцилової стадії 7,5 тис. р. до н. е. починається трансгресія Балтійського басейну на 15—20 метрів^[2], що призводить до повторного об'єднання акваторій Балтики та Ладозького озера через Хейнйокську протоку. Рівень Анцилового моря досягає максимуму близько 7,3—7,2 тис. р. до н. е.^[3], потім поступово знижується досягши рівня світового океану ~7 тис. р. до н. е.^[2]. Близько цього часу Ладога знову відокремлюється від Балтійського басейну, а її рівень опускається значно нижче сучасних відміток. Хейнйокська протока остаточно обсихає і на півночі Карельського перешийка з'являються сучасні озера^[3].

Стік Ладоги в цей час прямує через систему проток озерно-річкової системи Вуокси у Виборзьку затоку, а поріг стоку з Ладоги знаходився в районі Хейн-Йокі, на висоті 15,4 м над рівнем моря.

Критика

Згідно з дослідженнями відкладень долини річки Неви було отримано ряд переконливих доказів безперервного стоку по долині протягом усього голоцену^[4]. Така оцінка віку Неви ставить під сумнів саму можливість існування Хейнйокської протоки^[5], або, у всякому разі, припускає біфуркацію стоку з Ладозького озера між Хейнйокською протокою і Невою на стадії Балтійського льодовикового озера^[1][6] і виключає стік по території Хейнйокської протоки в Іолдійове море і саме існування протоки в Анцілову стадію.