Хламов Григорій Сергійович

Григорій Сергійович Хламов (19 грудня 1903(19031219), село Кошелево Муромського повіту Владимирської губернії, тепер Вачського району Нижньогородської області Російська Федерація — 29 листопада 1968, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, міністр автомобільної та тракторної промисловості СРСР (1950—1953), міністр тракторного та сільськогосподарського машинобудування СРСР (1955—1957).

Хламов Григорій Сергійович
Народився	19 грудня 1903(1903-12-19)  Кошелево (Вачський район), Filinsky selsovietd, Вачський район, Нижньогородська область
Помер	29 листопада 1968(1968-11-29) (64 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	інженер-механік
Alma mater	Московський політехнічний університетd
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хламов.

Біографія

Народився в селянській родині. З 1914 до 1918 року працював у селянському господарстві батька.

У 1919—1922 роках — візник Спілки візників при фабриці «Металіст» у селищі Вача.

З 1922 до 1923 року навчався у вечірній школі для дорослих у місті Муромі Владимирської губернії

У 1923—1925 роках — вчитель школи села Кошелево Муромського повіту.

З 1925 до 1926 року служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1926—1928 роках — завідувач Муромського повітового відділу народної освіти Владимирської губернії.

У 1928—1932 роках — студент Московського автотракторного інституту, інженер-механік.

У 1932—1940 роках — майстер, старший технолог, начальник відділу, заступник начальника відділу технічного контролю, заступник головного інженера, головний інженер — заступник директора управління розширення Горьківського автомобільного заводу імені Молотова.

У 1940—1941 роках — головний інженер — заступник начальника Головного управління спеціального машинобудування Народного комісаріату середнього машинобудування СРСР.

У 1941—1943 роках — головний інженер — заступник директора Московського автоскладального заводу імені КІМ.

У 1943—1946 роках — директор Уральського автомобільного заводу імені Сталіна в місті Міасс Челябінської області.

У березні 1946 — серпні 1947 року — заступник міністра автомобільної промисловості СРСР.

У серпні 1947 — вересні 1948 року — заступник міністра автомобільної та тракторної промисловості СРСР.

2 вересня 1948 — 18 квітня 1950 року — директор Горьківського автомобільного заводу імені Молотова.

18 квітня 1950 — 5 березня 1953 року — міністр автомобільної та тракторної промисловості СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — заступник міністра машинобудування СРСР.

У квітні 1954 — 23 липня 1955 року — перший заступник міністра радіотехнічної промисловості СРСР.

23 липня 1955 — 10 травня 1957 року — міністр тракторного та сільськогосподарського машинобудування СРСР.

24 травня 1957 — травень 1960 року — начальник відділу автомобільного, тракторного та сільськогосподарського машинобудування Державного планового комітету Ради міністрів СРСР — міністр СРСР.

У травні 1960 — 24 квітня 1962 року — начальник Головного управління державних матеріальних резервів при Раді міністрів СРСР — міністр СРСР.

24 квітня 1962 — 29 листопада 1968 року — начальник Головного управління державних матеріальних резервів при Раді міністрів СРСР.

Помер 29 листопада 1968 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Нагороди

• два ордени Леніна (24.12.1953)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (22.02.1954)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
• Сталінська премія ІІ ст. (1949) — за створення конструкції та технології, організацію виробництва та освоєння масового випуску легкового автомобіля «Победа».
• Почесний громадянин Старої Загори (1966)^[1]