Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Хлевінський Валерій Михайлович
радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Валерій Михайлович Хлевінський (нар. 14 листопада 1943, Горький, Російська РФСР, СРСР — пом. 7 січня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог. Народний артист Російської Федерації (2002)[1].
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народився 14 листопада 1943 року в Горькому (нині — Нижній Новгород) в сім'ї глухих батьків[2].
Брав участь у самодіяльності, відвідував драмгурток Володимирського гарнізонного Будинку офіцерів.
З першого разу до школи-студії МХАТ він не вступив, повернувся до Володимира і півтора сезону відпрацював у драматичному театрі ім. А. В. Луначарського.
Закінчив Школу-студію МХАТ в 1969 році (курс Василя Маркова)[3] і був прийнятий в трупу театру «Современник», де грав у спектаклях «Пігмаліон» (Дулітл), «Три товариші» (Альфонс), «Крутий маршрут» (Царевський), «Мурлін Мурло» (Михайло), «Віндзорські насмішниці» (Містер Пейдж), «Аномалія» (Хребет).
У Театрі Табакова грав роль Калошина у виставі Олександра Марина «Провінційні анекдоти», а також купця Ахова в постановці Авангарда Леонтьєва «Не все коту масниця» за п'єсою Олександра Островського. У 2001 році був прийнятий в трупу МХТ ім. Чехова, де брав участь в спектаклях «Біла гвардія», «Кішки-мишки», «Нулі», «Остання жертва»[4].
Викладав акторську майстерність в Школі-студії МХАТ. Був професором.
Помер 7 січня 2021 року в Москві на 78-му році життя. Прощання з актором відбулося 11 січня в МХТ ім. Чехова, відспівування пройшло в Храмі ікони Божої Матері «Знамення» у Переяславській слободі. Похований того ж дня на Троєкуровському кладовищі https://www.youtube.com/watch?v=gq-cBlmAZ1g [5][6].
Remove ads
Родина
Валерій був одружений. Дружина Ольга, яку він прозвав Оленушка — домогосподарка. Вони виховали сина Михайла. Він також створив сім'ю, його дружину звуть Катерина.
Визнання і нагороди
- Заслужений артист РРФСР (20 травня 1988)
- Народний артист Російської Федерації (13 березня 2002)
Творчість
Ролі в театрі
- 2003 — «Остання жертва» сценічна редакція Юрія Єрьоміна за виставою Олександра Островського. Режисер: Юрій Єрьомін — Лавр Миронич Прибитков
- 2004 — «Біла гвардія» Михайла Булгакова. Режисер: Сергій Женовач — Гетьман Всія України
- 2004 — «Кішки-мишки» Іштвана Еркеня. Режисер: Юрий Ерёмин — Виктор Чермлени
- 2010 — «Обрыв» вистава Адольфа Шапіро по роману Гончарова. Режисер: Адольф Шапіро — Савелій
- 2010 — «Яйце» Феліс'єн Марсо. Режисер: Магомед Чегер — Доктор, мес'є Бертулле
- 2011 — «Шинель» за однойменною повістю Миколи Гоголя. Режисер: Антон Коваленко — Григорій Петрович, Будочник
- 2012 — «Не все коту масляна» за однойменною п'єсою Олександра Островського. Режисер: Авангард Леонтьєв — Єрмил Зотич Ахов
Фільмографія
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads