Хорошковський Валерій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хорошковський.

Вале́рій Іва́нович Хорошко́вський (1 січня 1969(19690101), Київ, Українська РСР, СРСР) — український олігарх. Був Першим віцепрем'єр-міністром України (2012), Міністром фінансів України (2012), Головою Служби безпеки України у 2010—2012 роках та Головою Державної митної служби України у 2007—2009 роках. Доктор економічних наук (2003), професор (2005), генерал армії (2011).

Валерій Іванович Хорошковський
Валерій Іванович Хорошковський
20-й Перший віце-прем'єр-міністр України
22 лютого 2012 — 24 грудня 2012
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Андрій Клюєв
Наступник	Сергій Арбузов
12-й Міністр фінансів України
18 січня 2012 — 22 лютого 2012
Президент	Віктор Янукович
Попередник	Ярошенко Федір Олексійович
Наступник	Колобов Юрій Володимирович
10-й Голова Служби безпеки України
11 березня 2010 — 18 січня 2012
Президент	Віктор Янукович
Попередник	Валентин Наливайченко
Наступник	Ігор Калінін
Голова Державної митної служби України
24 грудня 2007 — 28 січня 2009
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Єгоров Олександр Борисович
Наступник	Макаренко Анатолій Вікторович
13-й Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України
30 листопада 2002 — 11 січня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Шлапак Олександр Віталійович
Наступник	Деркач Микола Іванович
Народився	1 січня 1969(1969-01-01) (56 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як	економіст, політик
Громадянство	СРСР→ Україна  Монако
Національність	українець
Освіта	Київський університет Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія	НДП
Мати	Хорошковська Ольга Назарівна
У шлюбі з	Хорошковська Олена Володимирівна
Діти	сини Денис (1991) та Олександр (1997), дочка Катерина (2001)
Професія	юрист
Звання	Генерал армії України
Нагороди	Іменна вогнепальна зброя Заслужений економіст України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання НДП, виборчий округ № 9[1]
фракція НДП	12 травня 1998	—	14 травня 2002

Життєпис

Народився 1 січня 1969 року в Києві в українській родині: батько Іван Михайлович (1937–1996) — інженер-будівельник, мати Ольга Назарівна (1939) — доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.

Після закінчення київської школи, у вересні — жовтні 1986 року працював на посаді учня токаря цеху № 10 ВО завод «Арсенал». У лютому — травні 1987 — водій 3-го класу Київського зоопарку.

З 1987 по 1989 — служив у Радянській армії.

У 1989—1994 роках  — студент Київського університету імені Тараса Шевченка.

Листопад 1991 — лютий 1992 — директор малого виробничо-комерційного підприємства «Венеда Лтд».

Лютий 1992 — серпень 1997 — президент ТОВ «БОВІ»; президент концерну «Меркс інтернейшнл».

Серпень 1997 — травень 1998 — помічник Прем'єр-міністра України.

З березня 1998 до квітня 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчій округ № 9, АР Крим. На час виборів: помічник Прем'єр-міністра України, член НДП. Член фракції НДП (з травня 1998). Секретар Комітету з питань бюджету (з липня 1998), заступник голови Комітету з питань бюджету.

Червень — серпень 2002 — заступник Глави — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики, серпень — грудень 2002 — перший заступник Глави Адміністрації Президента України.

30 листопада 2002 — 11 січня 2004 — Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

Лютий 2004 — березень 2005 — професор кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України.

Листопад 2004 — грудень 2006 — виконавчий директор, старший віцепрезидент, керівний директор з операційної діяльності, президент ТОВ «Євраз Груп» (Росія).^[2]

Грудень 2006 — травень 2007 — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

24 грудня 2007 — 28 січня 2009 — Голова Державної митної служби України.

З березня 2009 року Керівник Антитерористичного центру при СБУ.

Січень 2009 — березень 2010 — перший заступник Голови, та з 11 березня 2010 по 18 січня 2012 — Голова Служби безпеки України.

31 травня 2010^[3] — 16 грудня 2010^[4] — член Вищої ради юстиції.

12 серпня 2011 року дійсному державному раднику митної служби України В. Хорошковському присвоєно в порядку переатестування військове звання генерал армії України^[5].

18 січня 2012 — звільнений з посади Голови Служби безпеки України^[6] та з військової служби в запас Служби безпеки України^[7] і призначений Міністром фінансів України^[8]

20 січня 2012 — виведений зі складу РНБО^[9].

22 лютого 2012 року — звільнений з посади Міністра фінансів України^[10] та призначений Першим віцепрем'єр-міністром України^[11]

14 грудня 2012 року — подав Президенту заяву про відставку з поста Першого віцепрем'єра та невдовзі 24 грудня був звільнений із займаної посади^[12].

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (квітень 1998 — грудень 1999); член Ради національної безпеки і оборони України (грудень 2002 — січень 2004). Член НДП (1996–2001), член Політради (лютий 1996-2001) і політвиконкому НДП (червень 1997–2001). Голова спостережної ради АКБ «Укрсоцбанк» (2003, 2004). Член Ради НБУ (жовтень 2000 — лютий 2005, 16 квітня 2010 — 18 грудня 2014).). Голова наглядової ради телеканалу «Інтер» (вересень 2005 — грудень 2006); акціонер медіагрупи U.A. Inter Media Group. Член Вищої ради юстиції (травень — грудень 2010).

З 2013 року живе в Монако^[13]. За неофіційною інформацією, отримав громадянство цієї мікродержави^[14].

Бізнес

Охоплення бізнес-інтересів та впливу Валерія Хорошковського доволі широке. У великому бізнесі тісно співпрацював з Олександром Абрамовим та Дмитром Фірташем

У 1990 році була створена перша комерційна структура, яку він очолив — мале виробничо-комерційне підприємство «Венеда ЛТД». В середині 90-х років він очолює фірму «Меркс Інтернешнл», яка стала найбільшим в Україні виробником меблів.

Був акціонером «Укрсоцбанку», який в свою чергу контролював «Кримський содовий завод» і «Луганськобленерго». Восени 2004 року Валерій Хорошковський продав Віктору Пінчуку «Укрсоцбанк» за $ 250 млн. Продає інші свої активи в Україні та приймає пропозицію своїх старих бізнес-партнерів — перейти на роботу в Москву, на посаду виконавчого директора «Євраз Груп». На той час Хорошковський володів 2,08 % акцій «Євразу». У листопаді 2005 року рада директорів компанії обрала Валерія Хорошковського президентом «Євраз Груп». Але вже через рік Хорошковський іде зі своєї посади.

З 2000 року через Агентство гуманітарних технологій володіє 50 відсотками акцій інформаційного агентства «Українські новини». Після смерті засновника агентства Михайла Коломійця, «Українські новини» перейшли під повний контроль Хорошковського, а у 2004 році нащадки Коломійця продали йому свій пакет акцій.

У вересні 2005 року Хорошковський після смерті підприємця і одного з лідерів СДПУ(О) Ігоря Плужникова придбав акції найбільшого українського телевізійного каналу «Інтер». Сума операції при отриманні 61 % акцій склала, за деякими оцінками, близько 250 мільйонів доларів.

До 2006 року Валерій Хорошковський зберігав 50 % акцій виробника горілки «Союз-Віктан». Але пізніше цей пакет акцій продав. За попередніми оцінками він коштував 250—300 мільйонів доларів.

Улітку 2006 року він заявив про свій намір розширювати медіа-холдинг за рахунок придбання невеликих телеканалів, в результаті в структур Д. Фірташа були залучені до холдингу канали К1, К2 та «Мегаспорт». У жовтні 2007 року в Едуарда Прутніка був придбаний телеканал «НТН».

У січні 2008 року акціонери компанії Inter Media Group звільнили Валерія Хорошковського з посади директора компанії. Замість нього на посаду призначена його дружина — Олена Хорошковська.

У 2013 році акції компанії Inter Media Group (телевізійний бізнес групи «Інтер» — Інтер, Інтер+, НТН, К1, МЕГА, Enter-фільм, К2, Піксель TV та MTV Україна, якою володів Валерій Хорошковський, були продані компанії Group DF Дмитра Фірташа.^[15]

У 2011 році журнал «Фокус» оцінив стан Валерія Хорошковського в $ 430, 1 млн. (№ 42 в рейтингу 200 найбільш багатіїв України).

У 2010 році журнал «Кореспондент» оцінив капітал Хорошковського в $ 804 млн. (14-е місце в рейтингу «Золота сотня»).^[16]

У 2019 зайняв 28 місце в списку найбагатших людей України, його статки оцінили в $186 млн.^[16]

Нерухомість

У 2012 році сім'я Валерія володіла величезним будинком площею 9,906 тис. кв. м і квартирою 1.265,77 кв. м.^[2]

Автопарк

У 2012 році сім'я Хорошковського мала вісім автомобілів – Porsche Cayenne Turbo, Bentley Continental GT, Maybach 62-S, два Mercedes Benz GL500 і Mercedes Benz S 600 L, Mercedes Benz 500 SL і фургон Mercedes-Benz Sprinter.^[2]

Родина

Дружина Хорошковська Олена Володимирівна (1966) — директор U.A. Inter Media Group Limited.^[16]

Діти: сини Денис (1991) і Олександр (1997) та дочка Катерина (2001).^[16]

Переконання

Із 20 років вегетаріанець.^[17][18] Майже не вживає алкоголь.^[16]

Військове звання

У серпні 2011 року Валерію Хорошковському присвоєно військове звання Генерал армії^[5]. Це викликало гучний резонанс у суспільстві оскільки з повноцінною службою у силових структурах В.Хорошковський пов'язаний не був і офіцерських звань не мав.

Пізніше в адміністрації президента пояснили це рішення тим, що згідно указом Президента України Віктора Ющенка в 2008 році Хорошковському, який тоді очолював Державну митну службу, було присвоєно звання «дійсний державний радник митної служби». Згідно з указом від 2003 року Про переатестацію осіб у військових (спеціальних) званнях і класних чинах, у разі призначення особи вищого начальницького складу в Збройні Сили або інші військові формування, їй присвоюється військове звання вищого офіцерського складу в порядку переатестації з урахуванням спеціального звання або класного чину, який він має. У 2002 році указом президента було затверджено Перелік осіб, які підлягають заміщенню, згідно з яким посада глави СБУ відповідає званню генерала армії України^[19].

Науковий ступінь та дисертації

• Кандидатська дисертація «Відтворення валового внутрішнього продукту в умовах перехідної економіки України» (Київський державний економічний університет, 1997).
• Докторська дисертація «Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями» (Київський національний економічний університет, 2003)

Нагороди

• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (25 грудня 2008) — за особисті заслуги у зміцненні національної безпеки України, захисті економічних інтересів держави^[20]
• Заслужений економіст України (7 лютого 2008) — за значний особистий внесок у забезпечення інтеграції України до Світової організації торгівлі^[21]

Критика

На початку 2000-х жив і працював в Росії, став президентом Evraz Group у 2005 році, отримав 2% акцій цієї компанії. Його почали підозрювати у співпраці із російськими спецслужбами.^[2]

У 2009 прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко назвала Хорошковського «напомаженою істотою, з манікюром і педикюром, з бріоліном на волоссі»^[22].

У 2010 номінувався на антипремію «Будяк року» («за використання спецслужби для системного обмеження громадянських свобод»).

Перебуваючи на службі в СБУ допомагав, щоб Юлію Тимошенко ув'язнили.^[2]

12 вересня 2012, на пресконференції в Дніпрі, Перший віцепрем'єр Валерій Хорошковський не зміг відповісти на запитання Президента, скільки становлять в Україні мінімальна пенсія та прожитковий мінімум^[23].

За даними групи «Інформаційний опір» та її керівника Дмитра Тимчука із призначенням Хорошковського головою СБУ в період президентства Віктора Януковича в Службі безпеки України практично повністю згорнули роботу із протидії російським спецслужбам; основні ворожі агентурні мережі ФСБ РФ і ГРУ ГШ ВР РФ у регіонах були сформовані в період з 2010 по 2013 рр, а пріоритети в діяльності СБУ були змінені за вказівкою Хорошковського,- «пріоритетний» Перший відділ «переключився» із протидії російським спецслужбам на роботу проти США, а Росією став займатися кардинально скорочений Четвертий відділ, водночас масштаби контррозвідувальної діяльності в східних регіонах України були значно зменшені^[24][16]