Хорошівський монастир

Хороші́вський Вознесе́нський монасти́р — православний жіночий монастир, 2 класу (з 1786 г.) Харківської області, що був поблизу села Хорошеве.^[2]

Хорошівський монастир
49°51′8″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д.
Тип	монастир і пам'ятка культури
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Хорошеве[1]
Засновано	1664
Хорошівський монастир (Україна)
Хорошівський монастир у Вікісховищі

Заснований у 1664 р.^[3] на місці давнього городища, відомого ще в XII ст. В 1744 г. монастир згорів, але потім його було відновлено. Особливо шана в монастирі була до ікони Володимирської Божої Матері.

Монастир був закритий у 20-ті роки XX ст.

Історія

Час заснування

Монастир був заснований в 1664 році^[4] на території домонгольського Хорошівського городища. У "Чолобитній про заснування Хорошівського монастиря" написано: "Въ нын. во 172 (1664) году по челобитью Харьковскаго уѣзду села Хорошевскаго городища черкасъ [царемъ] вѣлено у тое церкви архангела Михаила быть монастырю", "...у той грамоты припись Питирима митрополита Сарскаго и Подонскаго іюня въ 30 день нын. 172 (1664) году велѣно ей старицѣ Александрѣ быть въ Харьковском уѣздѣ въ Хорошевскомъ дѣвичѣ монастырѣ игуменьею и монастырь строить."^[5]

Перші роки

Існує версія, що до середини XVIII століття на території монастиря існували дві дерев'яні церкви, які були знищені пожежею 17 вересня 1744 року^[6]. Спочатку збором коштів на відновлення монастиря займалася до 1749 року, а ігуменя Афанасія Ковалевська (родичка полковника Ковалевського), а потім її наступниця Феофанія Квітк[ін]а, найближча родичка владики свт. Іоасафа Бєлгородського. 20 червня 1754 року Квіткіна звернулася в єпархію з проханням замість згорілого храму закласти і побудувати новий кам'яний храм в ім'я Вознесіння Господнього, бо «належні матеріали... в готовності є»^[7].

У грамоті 27 червня 1754 року Іоасаф, єпископ Бєлгородський і Обоянський, написав: «Благословительно дозволяємо зазначену кам'яною будівлею церкву закласти знову на зручному місці в ім'я Вознесіння Господнього, за церковним чиноположенням, харківського колегіуму архімандриту і ректору Рафаїлу Мокренському, а після закладення веліти будувати». Архіпастир також наказував, щоб бані на церкві і вівтар були співмірні самій будівлі і на банях були б влаштовані залізні чотирикінцеві хрести^[7].

Поява кам'яних будівель

Останні збережені залишки вежі, що входила в систему укріплень Хорошівського монастиря, 2012 рік

Через п'ять років після пожежі на території монастиря був закладений кам'яний храм з престолом на честь Вознесіння Господнього. Храм був освячений в 1759 році. У 1785 році у додатково в монастирі була побудована церква Архистратига Михаїла^[6]. Роботи велися стараннями ігумені Тавіфи Сошальської. Церква була освячена ректором Харківського колегіуму, архімандритом Василем 3 травня 1786 року^[7].

У 1835-1837 рр. до триголової церкви Вознесіння під керівництвом ігумені Анатолії Верьовкіної^[7] були зроблені прибудови до північної, південної та західної стіни, в результаті чого стало можливим додати ще два куполи і зробити церкву п'ятикупольною. Крім того, до церкви був доданий боковий вівтар на честь Володимирської ікони Божої Матері і освячений харківським архієпископом Мелетієм 2 вересня 1837 року^[7]. Також на початку XIX століття була побудована дзвіниця і зведена кам'яна огорожа з цегляними вежами ^[6].

У період з 1871 року по 1899 рік в монастирі існував дитячий притулок^[8]. Після початку Першої світової війни до послушниць Хорошівського монастиря приєдналися 150 черниць Городищенського жіночого монастиря, який опинився на окупованій німецько-австрійськими військами Волинській єпархії^[6].

Станом на 1917 рік в Хорошівському монастирі проживало 722 черниці і послушниці^[6].

Закриття

Хорошівський монастир (сучасне використання — будинок пристарілих)

У 1921 році або 1922 році монастир був закритий більшовиками, а його черниці і послушниці змушені були покинути територію обителі ^[6]. Спочатку в келіях монастиря була створена швейна колонія для занепалих жінок, але це починання не отримало розвитку^[9]. У 1924 році на території монастиря і в його господарських будівлях був відкритий Хорошівський геріатричний пансіонат^[10]. Значна частина монастирських будівель, включаючи його церкви, після закриття монастиря були втрачені. У 1980 році біля колишніх північних воріт монастиря був побудований п'ятиповерховий корпус пансіонату. При будівництві була зруйнована частина монастирського кладовища і Хорошівського городища^[9].

Ікони монастиря

Російський духовний письменник Сергій Булгаков писав, що в монастирі знаходилися стародавня Ченстоховська ікона Божої Матері, Володимирська ікона Божої Матері^[11] з частинками мощей преподобного Пімена Печерського Багатоболезненного і Агапіта-лікаря, ікона святого Харалампія, яка користувалася в монастирі особливим шануванням, та ікона святого Пантелеймона «з дорогими лампадою і свічником, пожертвувані зціленими перед цією святою іконою», що була надіслана з Афонського монастиря^[12].

Ігумені монастиря[13]

• Олександра — ігуменя Хорошівського монастиря (XVII ст.). Засновниця монастиря.
• Товіфа — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1700 року).
• Таїсія — ігуменя Хорошівського монастиря.
• Вікентія — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1733—1736 років).
• Афанасія (Ковалевська) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1741—1744 років). За її правління (1741 рік) Хорошівський монастир був приписаний до Курязького монастирю. Сестра сотника Григорія Ковалевського.
• Феофанія (Феодосія Григорівна Квітка) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1749—1754 років). За її правління (1749 рік) Хорошівський монастир відокремився від Курязького монастирю. Донька Харківського полковника Григорія Семеновича Квітки.
• Марія (Марфа Григорівна Квітка-Гамалія) — ігуменя Хорошівського монастиря. Донька Харківського полковника Григорія Семеновича Квітки.
• Єлизавета (Дуніна) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло1725-1760 роки). Донька бригадира Дуніна. До цього була в київському Флорівському монастирі.
• Марфа (Авксентьєва) — ігуменя Хорошівського монастиря(1762—1777 роки). Згадується як духовна матір Григорія Сковороди^[14].
• Товіфа (Сошальська) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1777—1798 років). За її часів Хорошівський монастир став штатним монастирем другого класу.
• Феофанія (Ковалевська) — ігуменя Хорошівського монастиря (1798—1812 роки).
• Євпраксія (Тимошенко) — ігуменя Хорошівського монастиря (1812-18127 роки).
• Анатолія (Веревкіна) — ігуменя Хорошівського монастиря (1827—1849 роки).
• Анатолія II-га — ігуменя Хорошівського монастиря.
• Антоніна (Чубарова) — ігуменя Хорошівського монастиря (з 27.12.1850 року).

Галерея

• 
  Хорошівський монастир
• 
  Вид зблизька
• 
  деталі оздоблення
• 
  Стіна та вікна будівлі
• 
  Загальний вигляд

Література

• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]