Хосе Кордеро Вільєгас

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Кордеро, а друге (материне) прізвище Вільєгас.

Хосе Кордеро Вільєгас (ісп. José Villegas Cordero; 26 серпня 1844, Севілья — 9 листопада 1921, Мадрид) — іспанський художник, прихильник побутового жанру з національним забарвленням.

Хосе Кордеро Вільєгас
ісп. José Villegas Cordero
Народження	26 серпня 1844(1844-08-26)  Севілья, Іспанія
Смерть	10 листопада 1921(1921-11-10) (77 років)
	Мадрид, Іспанія
Поховання	Cemetery of San Fernandod
Країна	Іспанія[1][2]
Жанр	портрет і жанрове малярство[2]
Навчання	Королівська академія витончених мистецтв імені Єлизавети Угорськоїd і Севільський університет
Вчитель	José María Romero y Lópezd, Eduardo Canod і Федеріко де Мадрасо і Кунцd
Діяльність	художник, history painter, genre painter
Напрямок	Костумбризм
Відомі учні	Luis Menéndez Pidald, Justo Ruiz Lunad і Gonzalo Bilbao Martínezd[3]
Працівник	Музей Прадо[1]
Брати, сестри	Ricardo Villegas Corderod
Роботи в колекції	Музей Прадо, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[4], Museum of Huelvad[3], Художній музей Волтерс, Смітсонівський музей американського мистецтва, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей Нової Зеландії Те Папа Тонгареваd і Національний музей мистецтва Каталонії
Нагороди
Хосе Кордеро Вільєгас у Вікісховищі

Біографія

Художню майстерність починав опановувати у Хосе Марії Ромеро, а потім в Школі красних мистецтв в місті Севілья під керівництвом Едуардо Кано. В 16 років відбулась його перша художня виставка. 1867 року повернувся в Мадрид, де працював в художній майстерні Федеріко Мадрасо. Постійно відвідував музей Прадо, де старанно копіював твори Дієго Веласкеса, слава якого якраз розгорілася в 19 столітті. На художню уяву молодого художника мала вплив орієнтальна тематика картин Маріано Фортуні (1838—1874), під впливом чого створив подорож у Марокко.

«Андалузький танок», 1893 р.

Наприкінці 1868 року відбув в Рим, де працював в майстерні Росалес. В Римі до художника прийшло перше визнання. В Італії він навертається до побутового жанру, котрий домінуватиме в творчості художника і надалі. Знову ввідвідав Севілью і Марокко в пошуках нових тем. Іноді звертається до створення релігійних образів, як то було під час перебування в Венеції («Шлях Христа на Голгофу»). До митця прийшов фінансовий успіх і частка його робіт придбана багатіями і вивезена в Сполучені Штати.

В 1880–1890-ті роки працює над низкою картин побутового жанру, серед яких і популярна композиція «Смерть матадора» (1884 р.)

1898 року зробив і адміністративну кар'єру, отримав посаду директора іспанської Академії образотворчих мистецтв в Римі. В 1901 году був призначений на посаду директора музею Прадо, після чого переніс власну студію у місто Мадрид.

Вибрані твори

«Смерть матадора», 1884 р.

• «Андалузький танок»
• «Автопортрет»
• «Портрет Едуардо Баррона»
• «Клірики»
• «Шлях Христа на Голгофу»
• «Крамничка взуття»
• «Смерть матадора»
• серія «Декалог» (10 картин, символізм)

Див. також

• Мистецтво Іспанії
• Символізм
• Побутовий жанр