Хосе Марія Хіль-Роблес Хіль-Дельгадо

Хосе Марія Хіль-Роблес Хіль-Дельгадо (ісп. José María Gil-Robles y Gil-Delgado; 17 червня 1935(19350617), Мадрид — 13 лютого 2023) — іспанський юрист і політичний діяч. Депутат Європейського парламенту в 1989–2004 рр. Президент Європейського парламенту в 1997–1999 рр. Член правоцентристської Народної партії.

Хосе Марія Хіль-Роблес Хіль-Дельгадо
ісп. José María Gil-Robles
Ім'я при народженні	ісп. José María Gil-Robles y Gil-Delgado
Народився	17 червня 1935(1935-06-17)[1]  Мадрид, Іспанія
Помер	13 лютого 2023(2023-02-13)[2] (87 років)  Мадрид, Іспанія[3]
Країна	Іспанія
Діяльність	політик, адвокат, правник, викладач університету
Галузь	право[3], legal professiond[3], політика[3] і заклад вищої освіти[3]
Alma mater	Саламанкський університет
Знання мов	іспанська
Членство	Royal Academy of Economic and Financial Sciencesd
Посада	Депутат Європейського парламенту[4], Депутат Європейського парламенту[4], Депутат Європейського парламенту[4] і голова Європейського парламенту
Партія	Народна партія
Батько	Хосе Марія Хіль-Роблес
Нагороди	Медаль Джузеппе Мотти (2011) медаль Робера Шуманаd (1995) Почесний доктор МДІМВd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 17 червня 1935 р. в родині відомого іспанського політика Хосе Марії Хіль-Роблеса (1898–1980), лідера правої католицької промонархічної партії Іспанської конфедерації незалежних правих (ісп. La Confederación Española de Derechas Autónomas — CEDA) 1933–1937 рр., брат Альваро Хіль-Роблеса (р. 1944), Національного омбудсмена Іспанії (1988–1993) та комісара з прав людини Ради Європи (1999–2006).

Під час громадянської війни в Іспанії разом із сім'єю проживав в еміграції в Португалії (Ешторіалі).

Навчався в університеті в Саламанці. В 1957 році він здобув ступінь у галузі права в Університеті Саламанки, з відзнакою. Протягом кількох років, і до 1964 був доцентом на кафедрі політичної права в Університеті Мадрида. Після смерті Франциско Франко брав участь у створенні спільно з батьком Народної партії.

Обраний депутатом Європейського парламенту в 1989 р., від Народної Партії. Входив в фракцію Європейської народної партії. Входив до складу комітетів у справах молоді, культури, освіти, ЗМІ та спорту і петицій.

1994 року був переобраний депутатом Європейського парламенту, ставши, одним із чотирнадцяти віце-президентів і був членом комітету з інституційним питань і регулювання.

1997 року обраний Президентом Європейського парламенту, змінивши на цій посаді соціаліста німця Клауса Ханша.

Володіє португальською, французькою, англійською та італійською мовами.

Нагороджений медаллю Шумана, Хрестом за заслуги в сільському господарстві, орденом Франциско Моразана — нагороди Центральноамериканського парламенту.